Для людей
з порушенням зору

    Громадянам та громадськості    Запитання і відповіді
Версiя для друку


Запитання і відповіді

Запитання у сфері компетенції Управління кадрової служби Міністерства

Питання

Відповідь

1. Як влаштуватись на роботу в апарат Міністерства інфраструктури України?

Відповідно до статті 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. У разі наявності вакантних посад державних службовців в апараті Мінінфраструктури оголошується конкурс.

2. Який порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби?

Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 246. Згідно з цим Порядком, у разі наявності вакантних посад, керівник державної служби в державному органі приймає рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади. Оголошення про проведення конкурсу на вакантну посаду державної служби оприлюднюється на офіційному веб-сайті Нацдержслужби та державного органу, в якому оголошено конкурс.

3. Який строк подання документів  для участі в конкурсі?

Строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 15 та більше 30 календарних днів з дня оприлюднення інформації про проведення конкурсу. Результати конкурсу оприлюднюються не пізніше 45 календарних днів з дні оприлюднення інформації про проведення такого конкурсу.

4. Які документи необхідні для участі у конкурсі?

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи:

1). копію паспорта громадянина України;

2). письмову заяву про участь у конкурсі, до якої додається резюме у довільній формі;

3). письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону;

4). копію (копії) документа (документів) про освіту;

5). посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою;

6). заповнену особову картку встановленого зразка;

7). у разі проведення закритого конкурсу – інші документи для підтвердження відповідності умовам конкурсу;

8). декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік

5. Де розміщуються перелік тестових питань?

Перелік тестових питань затверджується Нацдержслужбою разом з Мін’юстом та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті. Варіанти відповідей на тестові питання оприлюдненню не підлягають.

6. Як влаштуватись на роботу на підприємстві, що знаходиться в сфері діяльності Мінінфраструктури?

Працівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури (далі – підприємства), призначає керівник підприємства. Отже з питань працевлаштування на підприємстві необхідно звертатися безпосередньо на підприємство.

7. Як влаштуватись на посаду керівника підприємства, що знаходиться в сфері діяльності Мінінфраструктури?

Призначення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури (далі – керівників підприємств) відбувається виключно за результатами конкурсного відбору відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки». Актуальна інформація щодо проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників підприємств розміщена в рубриці «Про нас: Вакансії».

8. Які відомчі заохочувальні відзнаки є у Міністерстві інфраструктури України?

Відповідно до Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства інфраструктури України, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 15.01.2013 № 24 міністерство має такі відомчі заохочувальні відзнаки:

9. Хто може нагороджуватись заохочувальними відзнаками?

 

Відомчими заохочувальними відзнаками можуть нагороджуватися працівники апарату Мінінфраструктури України, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України, та їх територіальних органів, Державної спеціальної служби транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури України, за особисті трудові досягнення у професійній, службовій діяльності, бездоганну службу та особливі заслуги під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із формуванням та забезпеченням реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського та річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, із виконанням інших завдань, покладених на Мінінфраструктури України, а також з нагоди загальнодержавних та галузевих професійних свят, ювілеїв органів державної влади, підприємств, установ та організацій. 

10.Який порядок та вимоги  представлення до нагородження відомчими заохочувальними відзнаками?

Подякою Міністерства інфраструктури України (далі - Подяка) нагороджуються працівники,  які відпрацювали не менш як 1 рік у відповідній галузі. Працівники, нагороджені Подякою, можуть бути удостоєні цієї самої відзнаки не раніше ніж через два роки.Почесною грамотою Міністерства інфраструктури України (далі - Почесна грамота) нагороджуються працівники,  які відпрацювали не менш як 3 роки у відповідній галузі та вже були нагороджені Подякою. Працівники, нагороджені Почесною грамотою, можуть бути удостоєні цієї самої відзнаки не раніше ніж через п’ять років.Нагрудним знаком нагороджуються працівники Міністерства інфраструктури України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, які відпрацювали не менш як 10 років у відповідній галузі та вже були нагороджені Подякою, Почесною грамотою, та працівники центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України, які відпрацювали не менш як 10 років у відповідній галузі, вже були нагороджені Подякою та Почесною грамотою та раніше заохочувались нагрудними знаками відповідного центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.Медалями «10 років сумлінної служби», «15 років сумлінної служби», «20 років сумлінної служби», «Ветеран служби» (далі - медалі) нагороджуються військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу Державної спеціальної служби транспорту.Висунення кандидатур, які представляються до нагороди відомчими заохочувальними відзнаками, здійснюється гласно у трудовому колективі, де працює особа, і оформлюється відповідним поданням.Подання про нагородження відомчими заохочувальними відзнаками вносять заступники Міністра інфраструктури України, керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України, та їх територіальних органів, Державної спеціальної служби транспорту, Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, на ім’я Міністра інфраструктури України за основним місцем роботи працівника.Подання про нагородження відомчими заохочувальними відзнаками має містити інформацію, що стала підставою для порушення клопотання про нагородження.До подання про нагородження відомчими заохочувальними відзнаками додаються:

 Подання про нагородження відомчими заохочувальними відзнаками вносяться не пізніше як за місяць до дати нагородження.Рішення про відзначення приймається Міністром інфраструктури України, а у разі його відсутності - заступником Міністра, на якого згідно з відповідним наказом покладено виконання обов’язків Міністра.

 

 

 

 

Запитання у сфері забезпечення безпеки на транспорті
 

Питання

Відповідь

1. Що включає в себе сфера безпека на транспорті? 
Безпека на транспорті включає в себе широкий спектр питань та заходів, які стосуються забезпечення безпеки руху, польотів, судноплавства та перевезення небезпечних вантажів, здійснення технічного регулювання та страхової політики, забезпечення екологічної безпеки, охорони праці та соціального захисту на транспорті, а також транспортної безпеки та цивільного захисту.
2. Які нормативи Європейського Союзу необхідно впровадити у сфері безпеки на транспорті України? 
3.Що таке небезпечні вантажі?
Відповідно до статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» визначено термін «небезпечний вантаж» – речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку, залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину, віднесено до одного з класів небезпечних речовин. 

4.Як діє система цивільного захисту на транспорті? 

1. Відповідно до статі 9 Кодексу цивільного захисту України, Рішення РНБО від 18.02.2015 «Про додаткові заходи щодо зміцнення національної безпеки», введеного в дію Указом Президента України від 13.03.2015 № 139, постанов Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту» та від 11 березня 2015 р. № 101 «Про затвердження типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту» на Мінінфраструктури покладено завдання щодо створення:

  • функціональної підсистеми запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті;
  • функціональної підсистеми запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій на морському і річковому транспорті в акваторії торговельних портів, організації пошуково-рятувальних робіт в акваторії Чорного та Азовського морів;
  • функціональної підсистеми запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій у дорожньому господарстві.

 До складу функціональних підсистем входять:

  • органи управління цією підсистемою;
  • оперативно-чергові (чергові, диспетчерські) служби;
  • підрозділи, які забезпечують запобігання та реагування на надзвичайні ситуації з відповідним оснащенням.

 Основними завданнями функціональних підсистем є:

  • здійснення заходів цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику Мінінфраструктури;
  • забезпечення готовності та керівництво підпорядкованими сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації і небезпечні події;
  • забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і небезпечних подій;
  • організація та здійснення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх розвитку, визначення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику Мінінфраструктури;
  • своєчасне та достовірне інформування заінтересованих органів виконавчої влади та населення про загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій на суб’єктах господарювання, які належать до сфери управління Мінінфраструктури, фактичну обстановку і вжиті заходи;
  • здійснення заходів щодо захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій суб’єктів господарювання, які належать до сфери управління Мінінфраструктури;
  • проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;
  • забезпечення здійснення планування заходів цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику Мінінфраструктури;
  • організація та проведення навчань (тренувань) з підготовки органів управління та сил цивільного захисту підсистем;
  • розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування національної економіки в особливий період;
  • навчання працівників у сфері управління Мінінфраструктури щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
  • здійснення заходів щодо укриття персоналу суб’єктів господарювання, які належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади в захисних спорудах цивільного захисту;
  • розроблення та забезпечення реалізації галузевих програм і планів з питань цивільного захисту;
  • створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації. 

З метою забезпечення створення зазначених підсистем керівниками функціональних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту, що створюються Мінінфраструктури, призначено:функціональної підсистеми запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті – першого заступника Міністра інфраструктури України;функціональної підсистеми запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій на морському і річковому транспорті в акваторії торговельних портів, організації пошуково-рятувальних робіт в акваторії Чорного та Азовського морів – заступника Міністра інфраструктури України;функціональної підсистеми запобігання і реагування на загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій у дорожньому господарстві – Голову Державного агентства автомобільних доріг України. 

2. Повсякденну організацію здійснення заходів цивільного захисту, управління відповідною функціональною підсистемою та координацію дій з питань цивільного захисту підприємств, установ і організацій, що увійшли до її складу покладено на Департамент безпеки на транспорті Мінінфраструктури та структурні підрозділи з питань цивільного захисту Державного агентства автомобільних доріг України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». 

5.Які пріоритетні напрямки роботи у сфері технічного регулювання, екологічної безпеки та страхової політики?
У сфері технічного регулювання:

усунення технічних бар’єрів щодо експлуатації залізничного рухомого складу українських виробників;гармонізація системи сертифікації транспортних засобів з вимогами європейського законодавства;розробка та запровадження технічних регламентів;у сфері екологічної безпеки:зменшення шкідливого впливу діяльності транспорту на довкілля;запровадження економічного механізму стимулювання використання екологічно-чистих видів транспорту та альтернативних видів палива для транспортних засобів;

У сфері страхової політики:

перехід від особистого страхування від нещасних випадків на транспорті до страхування відповідальності перевізника;підвищення розміру страхових виплат при настанні нещасних випадків на транспорті.

6 .Який вид діяльності у сфері перевезень ліцензується?
  • пункт 24 частини першої статті 7  ліцензуванню підлягає  перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
7. До якого органу ліцензування звернутися для отримання ліцензії? 
  • Укртрансбезпека (на автомобільному, залізничному, морському та річковому транспорті);
  • Державіаслужба (на повітряному транспорті).
8. Яка продукція підлягає обов’язковій сертифікації в Україні? 
9. Хто здійснює сертифікацію продукцію у сфері транспорту?
На залізничному транспорті:
  • ДП «Дніпропетровський  орган  із сертифікації залізничного транспорту» (адреса: 49050 м.Дніпропетровськ, вул. Рибінська 102).
  • ДП «Орган з сертифікації автоматизованих та автоматичних систем управління та умов процесу перевезень на залізничному транспорті» (адреса:  310050, м.Харків, майдан Фейєрбаха, 7)

На автомобільному транспорті:

  • ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» «ДержавтотрансНДІпроект» (03113 м. Київ, пр. Перемоги, 57)

На авіаційному транспорті:

  • Державна авіаційна служба України м. Київ, пр. Перемоги, 14)

На річковому та морському транспорті:

  • Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України» (м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 10)
10. Хто здійснює спеціальне навчання працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів?

 

Для робітників, фахівців, керівників підприємств всіх форм власності на залізничному транспорті:
  • ДУ «Український державний університет залізничного транспорту» (м. Харків);
  • «ДУ «Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту» (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 2).

 Для робітників підприємств у сфері управління Мінінфраструктури на залізничному транспорті:

Південно-Західна залізниця:

  • Центр професійного розвитку персоналу ( 01601, м. Київ, вул. Лисенка,6).

Львівська залізниця:

  • Центр професійного розвитку персоналу ( 79023, м. Львів, вул. Чернівецька, 54).

Донецька залізниця:

  •  Центр професійного розвитку персоналу ( м. Артемівськ, вул. Куйбишева, 5);
  • Центр професійного розвитку персоналу ( м. Красний Лиман, вул. Кірова, 45);
  • Центр професійного розвитку персоналу (м. Ясиновате).

 Придніпровська залізниця:

  • Центр професійного розвитку персоналу ( 49124,  м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 29).

Південна залізниця

  • Центр професійного розвитку персоналу ( 62433 м. Люботин Харківської області, вул. Леніна, 11);
  • Центр професійного розвитку персоналу (м. Лубни).

Одеська залізниця:

  • - Центр професійного розвитку персоналу ( 65028, м.Одеса, Пл.Олексіївська, 15Б).

Для робітників, фахівців, керівників підприємств всіх форм власності на залізничному та морському транспорті:

ТОВ «Центр з безпеки на транспорті» ( 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 11 к.53);

ТОВ «НЕБЕЗПЕЧВАНТАЖТРАНС» ( м. Київ, вул. Старовокзальна, 9/1, 01032).

 Для робітників, фахівців, керівників підприємств всіх форм власності на залізничному транспорті;

  • ТОВ «НТТП «РАЙДО» ( вулиця Халтуріна, 46, Харків, Харківська область, 61000 );
  • ТОВ «5ПІЕЛЬ» (вул. Костянтинівська, 2А, м. Київ, 04071).
11. Хто здійснює перевірку знань працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів?

 

Для робітників, фахівців, керівників підприємств всіх форм власності на залізничному транспорті:
  • ДП «Орган з сертифікації АСУ УППЗТ» ( 310050, м.Харків, майдан Фейєрбаха, ).

Для робітників, фахівців, керівників підприємств всіх форм власності на залізничному та морському транспорті:

  • ДП «Дніпропетровський орган з сертифікації залізничного транспорту» ( 320700, м. Дніпропетровськ, вул.Акад.Лазаряна, 2 ).
12. До яких організацій звертатись вантажовідправникам стосовно підготовки інформації про вантаж при морському перевезенні?

 

Відповідно до вимог глави 7 Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженого наказом Мінтрансу від 14.12.98 № 497, зареєстрованого в Мін'юсті 30.12.98 за № 848/3288, Мінінфраструктури відповідними наказами визначено 4 спеціалізованих організації для підготовки інформації про вантаж з метою його безпечного морського перевезення:
 
Запитання у сфері дорожнього господарства, автомобільного та міського транспорту
 

Питання

Відповідь

1. Як захистити свої права та кому подавати скаргу у випадку порушення прав пасажира водієм автобусу або таксі (нечемна поведінка, відмова у перевезенні, надання послуги за необґрунтованим тарифом, без застосування таксометру тощо)?

Нерідко до Міністерства надходять скарги та телефонні дзвінки з проханням притягнути до дисциплінарної відповідальності водія автобусу чи таксі, що нетактовно себе поводив, грубив, або, наприклад, безпідставно оголошував завищений тариф на проїзд (щодо перевезень на таксі), чи іншим чином неналежно виконував свої обов’язки.

Водночас, Міністерство не є безпосереднім виконавцем автомобільних перевезень, оскільки на цьому ринку діють тисячі перевізників приватної форми власності. В деяких містах, перш за все – в Києві, поряд із приватними перевізникам населення обслуговують комунальні підприємства.

Автомобільні перевізники є самостійними суб’єктами господарювання, які застосовують до своїх працівників, в тому числі водіїв, заходи дисциплінарного характеру самостійно. Крім того, частина перевізників, особливо тих, що здійснюють перевезення на таксі, є фізичними особами – підприємцями та одночасно водіями відповідних транспортних засобів.

Однак, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, водій автобусу та таксі має виглядати охайно, бути ввічливим до пасажирів, у певних випадках допомагати пасажирам із посадкою та висадкою у транспортний засіб та розміщенням багажу, а також не має права відмовляти у перевезенні без належних на те підстав. А пасажирський перевізник зобов’язаний забезпечити обслуговування населення професійним персоналом, виконання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт. Автомобіль таксі має бути обладнаний працюючим таксометром.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»  державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Таким чином, скарги на дії персоналу автомобільних перевізників, що призвели до порушення законодавства про автомобільний транспорт, необхідно адресувати Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеці) за адресою: 01135, м.Київ; пр-т Перемоги, 14.

Крім того, пасажир з метою захисту своїх прав, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, може звернутися до суду із позовом на дії суб’єкта господарювання – пасажирського перевізника. В обох випадках необхідним є наявність інформації про те, транспортним засобом якого саме перевізника здійснювалося перевезення.

2.Як розпочати діяльність з перевезення пасажирів та вантажів, як документи для цього потрібні?
Згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або  юридична  особа,  яка здійснює  на  комерційній  основі  чи  за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» визначено умови та порядок реєстрації юридичної або фізичної особи як суб’єкта господарювання.

Законом України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт:

  •  надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;
  • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;
  • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
  • надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними  автомобілями, причепами та напівпричепами;
  • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;
  • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;
  • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
  • надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними  автомобілями, причепами та напівпричепами.

 Орган ліцензування, яким є Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті приймає рішення  про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше 30 календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 визначено Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом.

Таким чином, з питання отримання ліцензії необхідно звертатися до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Після отримання ліцензії, в залежності від виду перевезень, які здійснюватимуться перевізником, необхідним є виконання певних процедур та отримання документів, потрібних для здійснення того чи іншого виду перевезень.

Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Документи, необхідні для автомобільного перевізника:

  •  для регулярних пасажирських перевезень: ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
  • для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: ліцензія, договір із замовником  транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання  автобуса  на  законних  підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
  • для нерегулярних пасажирських перевезень: ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
  • для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: документ, що засвідчує використання  транспортного  засобу  на  законних  підставах, інші документи, передбачені законодавством; у разі перевезення небезпечних вантажів обов'язковим документом також є ліцензія на надання відповідних послуг; у  разі перевезення  вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов’язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними  уповноваженими  органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових  (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
  • для виконання міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну  картку  в разі здійснення перевезення небезпечних вантажів;  дозвіл  щодо  узгодження  умов  та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних  обмежень чи документ  про внесення плати за проїзд великовагових  (великогабаритних) транспортних   засобів, якщо перевищення  вагових (габаритних) обмежень  над  визначеними  законодавством  становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного  засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами  України;  документи  на  вантаж.
  • для виконання міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку на транспортний засіб; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів    (при    нерегулярних    та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.
  • для  юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: ліцензія,  інші документи, передбачені законодавством України;
  • для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: ліцензія,  інші документи, передбачені законодавством України;
  • для  юридичної  особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені  законодавством України;
  •  для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, ліцензійна картка,  посвідчення  водія  відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка,  медична довідка.
  • для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення: ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи,  передбачені законодавством України.

Прим.: 28.06.2015 набуває чинності Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», згідно з яким положення щодо застосування такого документа як ліцензійна картка виключаються із Закону України «Про автомобільний транспорт». Тобто, ліцензійна картка з моменту набуття чинності згаданим Законом застосовуватися не буде.

За додатковими роз’ясненнями можна звертатися до Департаменту стратегічного розвитку дорожнього ринку та автомобільних перевезень Міністерства інфраструктури України або до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.  

3. Як вирішується питання оновлення рухомого складу міського електричного транспорту (трамваїв та тролейбусів)?

«Проект «Міський громадський транспорт України»

Фінансова угода (Проект «Міський громадський транспорт України») між Україною та Європейським інвестиційним банком» ратифікована Законом України від 12.04.2017 № 2009-VIII.

Проектом «Міський громадський транспорт України» передбачено реалізацію заходів з оновлення парку автобусів, трамваїв, тролейбусів, вагонів метрополітену, будівництва та реконструкції трамвайних і тролейбусних ліній, заміну тягових підстанцій, впровадження сучасних систем оплати проїзду та інформаційних систем.

Загальна вартість проекту становить близько 400 млн євро.

Бюджет Проекту – кредитні кошти Європейського інвестиційного банку в обсязі 200 млн євро, залучені Державою, та 200 млн євро з інших джерел, зокрема, Європейського банку реконструкції та розвитку.

Строк реалізації Проекту – 14.05.2023

До Проекту «Міський громадський транспорт України» включено підпроекти 11 міст України: Києва, Харкова, Луцька, Одеси, Львова, Запоріжжя, Суми, Івано-Франківська, Миколаєва, Тернополя, Чернігова.

Станом на січень 2020 року, Європейським інвестиційним банком погоджено виділення коштів на  реалізацію 13 підпроектів міст Харкова, Львова, Чернігова, Сум, Києва, Луцька, Одеси, Тернополя та Запоріжжя  в обсязі 176,2 млн євро.

Укладено 11 Угод про передачу коштів позики обсягом 159,36 млн євро, які набрали чинності.

Здійснюються тендерні процедури за проектами міст Харкова, Києва та Луцька на загальну вартість 84,26 млн євро.

У 2020 році в Державному бюджеті України для реалізації Проекту передбачено кошти в обсязі 400 000,0 тис. грн.

Вибірка коштів очікується у І півріччі 2020 року.

4. Чи буде введено в обіг єдиний електронний квиток на весь громадський транспорт?

 

З метою створення законодавчого підґрунтя для вирішення питань обліку пільгових пасажирів, впровадження сучасної системи оплати проїзду та електронного квитка у міському пасажирському транспорті ухвалено Закон України від 17.01.2017 № 1812-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті» (далі – Закон).

Основними новаціями Закону є надання повноважень органам місцевого самоврядування з питань впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду, встановлення порядку її функціонування, а також форм носіїв, видів і порядку обігу та реєстрації проїзних документів, визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги.

Таким чином, впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті на практиці будуть здійснювати заінтересовані органи місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо впровадження сучасної системи оплати проїзду.

Наразі низка органів місцевого самоврядування міст Вінниці, Дніпра, Житомира, Івано-Франківська, Білої Церкви, Львова, Тернополя, Харкова, Чернігова та Києва здійснюють практичні кроки щодо впровадження електронного квитка на міському транспорті.

5. Яким чином вирішується питання необхідності обслуговування пасажирів автобусами великої місткості та відповідної якості, недопущення до перевезень автобусів, переобладнаних з вантажних автомобілів?
Дана проблема має комплексний характер, та зумовлена дещо сумбурним становленням ринку автоперевезень на початку 90-х років. Водночас, приватні перевізники виконали дуже суттєвий обсяг роботи по задоволенню потреб населення у перевезеннях у ті часи, коли це не змогла забезпечити держава.

Однак, зараз на перший план виходить необхідність забезпечення комфорту та безпеки під час здійснення перевезень. Тому, Міністерство вважає за доцільне створити таку систему допуску до пасажирських перевезень, за якої перевізник буде заінтересований у придбанні автобусів більш високої якості та підтриманні їх в належному технічному стані. Зокрема, таке питання буде вирішуватися шляхом створення дієвої системи державного контролю на автомобільному транспорті. Який має бути вибірковим, не забюрократизованим, однак, в той же час – ефективним.

Крім цього, Міністерством проводиться робота з імплементації актів законодавства ЄС, що забезпечить запровадження відповідних норм стосовно допуску до ринку добросовісних перевізників.

По аналогії з країнами Європейського Співтовариства такий допуск передбачатиме ряд вимог, зокрема, щодо доброї репутації, відповідного фінансового стану, необхідної професійної компетентності, наявності хоча б одного транспортного засобу та службового приміщення. Зазначені вимоги є досить деталізованими та визначаються чітким переліком умов.

Для прикладу, однією з умов відповідності поняттю «добра репутація» є відсутність факту притягнення керівника, менеджера (управителя) з перевезень, фізичної особи-підприємця до кримінальної та (або) адміністративної відповідальності у сфері господарської, фінансової, прикордонної, митної діяльності та інших сфер правовідносин.

Для підтвердження свого фінансового стану автоперевізник повинен підтвердити наявність основних засобів, суму отриманого доходу, оборотних та фінансових активів на загальну суму щонайменше 1500 неоподаткованих мінімумів у випадку використання одного транспортного засобу та 800 неоподаткованих мінімумів за використання кожного наступного транспортного засобу. 

6. Яким чином імплементація законодавства ЄС до законодавства України вирішить найболючіші проблеми в сфері автомобільного транспорту, які існують сьогодні в Україні?
Розвиток автомобільного транспорту є стратегічним напрямом державної економічної політики України, оскільки функціонування цієї галузі є необхідною передумовою забезпечення належного рівня життя населення та економічного зростання держави. Проте, на автомобільному транспорті існує ряд серйозних проблем: великий неврегульований сектор нелегальних пасажирських перевезень, неналежний рівень якості та безпеки перевезень, соціального захисту персоналу, низькою є енергоефективність автомобільного транспорту, зокрема неузгодженість законодавства України acquis communautaire.

Міністерством проводиться робота щодо імплементації ряду актів законодавства Європейського Союзу (додаток XXXII до глави 7 «Транспорт» розділу V “Економічне і галузеве співробітництво» Угоди про асоціацію Україна – ЄС), які сприятимуть підвищенню рівня безпеки на автотранспорті, створенню сприятливих умов праці для водіїв, зниженню аварійності на дорогах, підвищенню відповідальності перевізників та водіїв транспортних засобів за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Передбачається на основі норм європейського права врегулювання відносин між автомобільними перевізниками, підприємствами технічного сервісу, замовниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносин з юридичними та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності.

Реалізація акта сприятиме підвищенню ефективності державного регулювання у сфері перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, запровадженню ефективного контролю функціонування ринку автомобільних перевезень, запровадженню європейських умов допуску до ринку перевезень.

Це, зокрема, такі акти законодавства ЄС:

 Основними завданнями імплементації регламентів та директив є:

  •  забезпечення чесних умов конкуренції завдяки однаковому застосуванню спільних правил допуску до діяльності оператора вантажних та/або оператора пасажирських автомобільних перевезень;
  • використання реєструвального обладнання (тахографів) на автотранспорті;
  • встановлення мінімальних вимог щодо організації робочого часу для поліпшення здоров’я та забезпечення безпеки осіб, які здійснюють автотранспортну діяльність, покращення безпеки на дорогах та створення рівних умов конкуренції;
  • створення системи періодичної підготовки водіїв автотранспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, яка базується на набутті необхідних знань з правового забезпечення надання послуг;
  • запровадження чітких, спільних з країнами-учасницями ЄС правил щодо часу керування, перерв та періодів відпочинку водіїв автотранспортних засобів, залучених до здійснення національних і міжнародних автомобільних перевезень, шляхом впровадження скоординованих дій між Україною та країнами-учасницями ЄС у відповідності до принципу пропорційності;
  • гармонізації умов конкурентоспроможності серед різних видів перевезень всередині держави та стосовно дорожньо-транспортного сектору зокрема, а також покращення умов праці водіїв та забезпечення безпеки під час здійснення таких автомобільних перевезень;
  • вирішення питання інституційного забезпечення контролю робочого часу водіїв для міжнародних та внутрішніх перевезень автомобільним транспортом;
  • обладнання обмежувачами швидкості автомобільних транспортних засобів категорій M2, M3, N2, N3 (автобуси та вантажні автомобілі), внаслідок чого зменшуються ризик потрапляння таких автомобільних транспортних засобів у дорожньо-транспортні пригоди та потенційні масштаби наслідків таких дорожньо-транспортних пригод;
  • встановлення мінімальних вимог до системи періодичної технічної перевірки придатності до експлуатації зареєстрованих автотранспортних засобів та створення умов взаємного визнання результатів перевірок придатності до експлуатації транспортних засобів між державами-членами ЄС і Україною. 
7. Яким чином Мінінфраструктури забезпечить підвищення культури поводження водіїв на дорогах України, та максимально зменшить аварійність, перш за все – на пасажирському автомобільному транспорті?
Міністерством розроблено проект Закону України «Про приведення законодавства України у сфері автомобільного транспорту у відповідність з актами Європейського Союзу».

Зазначений проект закону передбачає внесення змін до законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших актів законодавства.

Серед нововведень, які Україна зобов’язана впровадити у законодавство відповідно до Угоди про асоціацію та які передбачені проектом закону, варто виділити наступні.

Важливим є питання створення системи спеціального навчання водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів. Така система передбачає необхідність підтвердження водіями, що надають послуги з перевезення пасажирів та (або) вантажів транспортними засобами, рівня професійної компетентності, шляхом проходження курсу спеціального навчання та складання письмового іспиту один раз на п’ять років. За результатами проходження курсу спеціального навчання та складанням письмового іспиту, видаватиметься свідоцтво професійної компетентності водія.

Крім того, з метою забезпечення інформаційної прозорості пропонується створення державного електронного реєстру автомобільних перевізників.

Такі вимоги до автоперевізників будуть впроваджені протягом 3-х років для усіх суб’єктів господарювання, залучених до міжнародних перевезень та протягом 7-ми років – для усіх інших.

Актуальним для держави та перевізників, в розрізі поліпшення стану здоров’я та забезпечення безпеки осіб, які здійснюють автотранспортну діяльність, покращення безпеки на дорогах, є впровадження вимог ЄС стосовно використання реєструвального обладнання (тахографів) на автотранспорті та встановлення мінімальних вимог щодо організації робочого часу.

Більшість положень актів законодавства ЄС щодо часу керування, перерв та періодів відпочинку водіїв автотранспортних засобів, залучених до здійснення національних і міжнародних автомобільних перевезень вже імплементовані в національне законодавство України. Проте у вітчизняному законодавстві відсутні норми щодо належних та ефективних дорожніх перевірок, санкції за скоєні порушення щодо вимог часу керування та відпочинку водіїв, залучених до здійснення національних і міжнародних автомобільних перевезень. У зв’язку з цим, проектом закону пропонується визначити міру та ступінь відповідальності суб’єкта господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів та/або вантажів на комерційній основі за порушення, скоєні водієм, який знаходиться з таким суб’єктом у трудових відносинах та здійснює безпосереднє керування автотранспортними засобами.

Серед інших положень що, стосуються гарантування безпечного пересування за допомогою транспортних засобів як в Україні, так і в межах Європейського Союзу людей, товарів слід відзначити норми, які встановлюють мінімальні вимоги до системи періодичної технічної перевірки придатності до експлуатації зареєстрованих автотранспортних засобів та створення умов взаємного визнання результатів перевірок придатності до експлуатації транспортних засобів між державами-членами ЄС і Україною. Зокрема, проектом закону запропоновано уточнити ряд критеріїв оцінки недоліків технічного стану автотранспортних засобів, деякі методи перевірки технічного стану, усунути ряд недоліків з підготовки персоналу, його уповноваження та нагляду за його діяльністю, а також виявлені на практиці недоліки. 

8. Які заходи здійснюються для вдосконалення процедур, пов’язаних із міжнародними автомобільними перевезеннями, для покращення іміджу України на міжнародній арені?

 

З цією метою Міністерство прагне досягти максимальної прозорості щодо всіх процедур, які пов’язані із отриманням тих чи інших документів на міжнародні автомобільні перевезення, максимального пришвидшення реагування на потреби перевізників, максимально зменшити бюрократичні процедури, пов’язані із такими перевезеннями. Так, ведеться активна робота по вдосконаленню нормативно-правових актів Міністерства з цих питань.

Серед основних завдань стосовно приведення нормативних, які регулюють міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів є розробка нових редакцій наказу Міністерства транспорту України від 20.08.2004 № 757 «Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 за № 1075/9674, та від 09.02.2004 № 75 «Про затвердження Порядку організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2004 за № 759/9358. Цими наказами визначаються:

• порядок видачі дозволів на вантажні перевезення та нерегулярні перевезення пасажирів;

•порядок відкриття маршрутів регулярних пасажирських перевезень.

Основними тезами проектів, що знаходяться на завершальній стадії розробки, є:

•максимальна відкритість процесів пов’язаних з оформленням, видачею, контролем за використанням та поверненням разових дозволів (на порталі органу, що видає дозволи організовано он-лайн інформування перевізників по видам та залишкам дозволів (планується запровадити систему попередньої заявки на отримання дозволу);

•посилення контролю за цільовим призначенням використання разових дозволів;

•збільшення відповідальності перевізників з метою більш ефективного використання кожного дозволу на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом по території іноземних країн.

Проекти змін до зазначених наказів розробляються з врахуванням якомога більшої кількості побажань, що висловлюються громадським об’єднаннями міжнародних пасажирських автомобільних перевізників України.

9. Яким чином відкрити регулярний міжнародний автобусний маршрут загального користування?
Відкриття, закриття, внесення змін до функціонуючого маршруту, продовження дії дозволу на регулярних міжнародних автобусних маршрутах загального користування проводиться відповідно до вимог Порядку організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2004 за № 759/9358 (далі – Порядок).

Під час підготовки та подачі до Мінінфраструктури документів про відкриття, закриття, внесення змін до функціонуючого маршруту, продовження дії дозволу на регулярних міжнародних автомобільних маршрутах загального користування, автоперевізники повинні керуватися положеннями Порядку, Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, що укладені Кабінетом Міністрів України з урядами іноземних держав, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1576 «Про затвердження переліку населених пунктів, віднесених до курортних» та Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 1 липня 1970 року в м. Женева.

Слід зазначити, що подані матеріали автоперевізниками завіряються печатками та підписом перевізника, який бере на себе відповідальність за достовірність поданої інформації. 

10. Чи здійснює Мінінфраструктури підготовку водіїв автотранспортних засобів, а також водіїв – міжнародників?
До сфери управління Міністерства входить Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів «Укрінтеравтосервіс».

Цим підприємством надаються, зокрема, наступні послуги: 

  • підготовка професійних водіїв автотранспортних засобів;
  • діяльність з підготовки водіїв автомобілів;
  • спеціальна підготовка з курсу «Підготовка уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів»;
  • спеціальна підготовка з курсу «Перевезення небезпечних вантажів ADR»;
  • організація курсів і проведення навчання водіїв, зайнятих перевезенням пасажирів та вантажів в міжнародному сполученні. 

Підприємство має необхідну матеріальну-технічну та методичну базу, обладнання, макети, комп’ютерні класи, майданчики для практичного навчання, транспорт. До складу підприємства входять філії та відділення, розташовані майже у всіх обласних центрах та багатьох інших містах України.

Рекомендуємо із зазначених питань звертатися до УДП «Укрінтеравтосервіс» (м. Київ, проспект Науки, 57. тел. 524 09 99).

  
 
Роз’яснення щодо застосування назви торгових марок та власних назв виробників у найменуванні матеріалів та комплектів у проектній документації на будівництво об’єктів
 
Роз’яснення з питань дотримання вимог цивільного захисту (зокрема ДБН В.2.2-5:2023 «Захисні споруди цивільного захисту») при впровадженні проектів будівництва
 
Роз’яснення щодо розміру заробітної плати у будівництві