Міністерство інфраструктури України


Проект Закону України

"Про внутрішній водний транспорт"
12 Травня 2015, 17:04

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внутрішній водний транспорт

 

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту.

 

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1)  адміністрація внутрішніх водних шляхів України – державна установа, утворена відповідно до законодавства з метою забезпечення функціонування річкових водних шляхів, утримання та використання об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту державної форми власності, річкової інформаційної служби, виконання інших покладених на нього відповідно до законодавства завдань;

2)   база для стоянки маломірного флоту – спеціально обладнаний єдиний майновий комплекс суб’єкта господарювання, який серед іншого надає послуги з безпечного зберігання, випуску та впуску малих та маломірних суден, за винятком баз та інших пунктів базування суден флоту рибного господарства;

3)    вітрильне судно – будь-яке судно, що здійснює рух виключно за допомогою вітрил та використовує енергію вітру;

4)    габарити суднового ходу – глибина, ширина, надводна висота та радіус закруглення суднового ходу;

5)     гарантовані габарити суднового ходу – установлені відповідно до законодавства найменші габарити суднового ходу при проектному рівні води;

6)  гідротехнічні споруди річкових водних шляхів – інженерно-технічні споруди, призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будування, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги водних шляхів, операційної акваторії причалів, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод (причал, берегоукріплювальна споруда, дамба, мол, хвилелом);

7) засоби розваги на воді – самохідні та несамохідні пристрої (у тому числі, водні мотоцикли, гідроплани, дельтаплани, надувні плавзасоби), які не входять до складу внутрішнього водного транспорту;

8)  мале судно – моторне або вітрильне судно з корпусом довжиною від 2,5 до 24 метрів (за винятком суден, що перевозять більше 12 пасажирів, суден, що перевозять небезпечні вантажі, буксирів, штовхачів, криголамів, поромів, плавучих кранів, суден допоміжного та технічного флоту, суднових шлюпок і плотів) і яке здійснює плавання виключно на річкових водних шляхах;

9)    міжнародний рейс – рейс судна, під час якого річкове судно відвідує причал річкового порту (терміналу) та іноземний порт (термінал) або перетинає державний кордон України;

10)    навігаційний період – частина року, упродовж якої здійснюється судноплавство по річкових водних шляхах;

11)    об’єкти інфраструктури – рухомі та нерухомі об’єкти, що входять до складу внутрішнього водного транспорту;

12)   операційна акваторія причалу (причалів) – гідротехнічна споруда або комплекс споруд, призначений для безпечного підходу суден до причалу та відходу від причалів, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, маневрування суден між причалами;

13)  перевезення внутрішнім водним транспортом – перевезення пасажирів і вантажів річковими водними шляхам з можливим проходженням морськими внутрішніми водними шляхами на суднах, максимальна осадка яких не перевищує 4,2 метра, що підтверджується класифікаційним свідоцтвом судна або документом, який його заміняє;

14)  перевізник – суб’єкт господарювання, який здійснює за публічним договором перевезення пасажирів та їх майна, вантажів, багажу, пошти внутрішнім водним транспортом;

15)  плавуча споруда (стоянкове судно) – будь-яка несамохідна споруда, що побудована для стаціонарного використання на плаву (в тому числі, плавучі причали, пристані, понтони, майстерні, доки, готелі, заклади харчування і розваг);

16)  причал (пристань) – портова гідротехнічна споруда або комплекс споруд, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт;

17)   річкове судно – судно, яке здійснює перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти на річкових водних шляхах;

18)  річкові інформаційні служби – служби, що входять до складу адміністрації внутрішніх водних шляхів України і надають гармонізовані інформаційні послуги, щодо сприяють безпечному управлінню рухом суден, перевезеннями пасажирів та вантажів на річкових водних шляхах;

19)  річкові водні шляхи – частина внутрішніх водних шляхів загального користування (крім внутрішніх морських вод та територіального моря), що віднесена в установленому порядку до категорії судноплавних;

20)  річковий порт (термінал) – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який на законних підставах використовує об’єкти інфраструктури внутрішнього водного транспорту для стоянки і обслуговування суден, обслуговування пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності;

21) стратегічні об’єкти інфраструктури – судноплавні гідротехнічні споруди, інші гідротехнічні споруди (за виключенням причалів, пристаней і операційних акваторій), засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об’єкти річкової інформаційної служби;

22) судновий хід (фарватер) – безпечний у навігаційному відношенні прохід по річковому водному шляху, означений засобами навігаційного обладнання і позначений на карті;

23) судноплавна гідротехнічна споруда – судноплавні шлюзи з низовими та верховими підхідними каналами, дамбами, напрямними і причальними спорудами, аванпортом;

24)   судноплавний шлюз – напірна гідротехнічна споруда, призначена для переміщення суден з одного б’єфа в другий.

25)  спортивне судно – судно, яке відповідає вимогам спеціальних правил побудови та безпеки експлуатації, збудоване та оснащене відповідно до вимог встановлених міжнародними спортивними федераціями, має свідоцтво спортивного судна, використовується виключно у спортивній діяльності, обслуговується у часі плавання спеціально підготовленими особами (екіпажем).

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Цей Закон регулює відносини у сфері діяльності внутрішнього водного транспорту, використання річкових і малих суден, річкових водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, визначає правової режим об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

2. Цей Закон регулює діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою судноплавства, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, адміністрації внутрішніх водних шляхів України, річкових портів (терміналів), судновласників, інших суб’єктів господарювання внутрішнього водного транспорту, споживачів їхніх послуг (товарів, робіт), осіб, що входять до складу суднових екіпажів або перебувають на борту суден.

3. Цей Закон не поширюється на пункти базування Військово-морських сил України та Морської охорони центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону.

Стаття 3. Державне регулювання внутрішнього водного транспорту

1. Державне регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту згідно з цим Законом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань внутрішнього водного транспорту, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

3. Державний нагляд за безпекою судноплавства на річкових водних шляхах здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

4. Державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері внутрішнього водного транспорту та суб’єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, здійснюється відповідно до законодавства. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, проводить щорічний моніторинг ринку надання послуг в річкових портах (терміналах).

Стаття 4. Річкові водні шляхи та об’єкти інфраструктури

1. Річкові водні шляхи використовуються для цілей судноплавства будь-якими юридичними або фізичними особами.

2. Стратегічні об’єкти інфраструктури перебувають виключно у державній власності.

3. Розвитокоб’єктів інфраструктури на річкових водних шляхах, здійснюється відповідно до Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту.

4. Гарантовані габарити суднового ходу на річкових водних шляхах встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

 

РОЗДІЛ ІІ

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Стаття 5. Принципи організації функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту

1. Функціонування та розвиток річкових водних шляхів здійснюється за принципами:

1) забезпечення рівності прав усіх суб’єктів господарювання шляхом створення конкурентного середовища серед суб’єктів, що виробляють одну продукцію (товари, роботи, послуги) на внутрішньому водному транспорті;

2) розмежування адміністративних, господарських функцій та функцій із здійснення державного нагляду;

3) забезпечення захисту державних інтересів та збереження у державній власності стратегічних об’єктів інфраструктури;

4) забезпечення ефективної та економічно обґрунтованої взаємодії держави та суб’єктів господарювання з метою розвитку внутрішнього водного транспорту;

5) забезпечення сталого комплексного розвитку, нарощування потенціалу та підвищення конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту;

6) забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах, життя і здоров’я людини, охорони об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту;

7) запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об’єктів на річкових водних шляхах.

Стаття 6.  Планування розвитку внутрішнього водного транспорту

1. Основою для планування розвитку внутрішнього водного транспорту є Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту, яка включає короткострокові, середньострокові та довгострокові плани розвитку. Основою Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту є плани розвитку річкових портів (терміналів), прогнози щодо вантажопотоків, основні напрями та джерела фінансування, плани розвитку національної транспортної системи.

2. Стратегія розвитку внутрішнього водного транспорту розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту та затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. При адміністрації внутрішніх водних шляхів України утворюється дорадчий орган – Рада з питань функціонування внутрішнього водного транспорту. Головою Ради є керівник адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

4. Склад Ради формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту щорічно до 25 лютого.

До складу Ради входять:

1) представники п’яти річкових портів (терміналів), які за результатами попереднього року мають найбільші показники перевалки вантажів;

2) представники п’яти судновласників, з суден яких за результатами попереднього року здійснено найбільші платежі річкового збору (у першій рік – судновласників, судна яких перевезли найбільшу кількість вантажів та (або) пасажирів);

3) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту;

4) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті;

5) представники інших суб’єктів господарювання, які здійснюють або планують будівництво річкових портів (терміналів).

Обов’язки секретаря Ради виконує працівник адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

5. Регламент роботи Ради розробляється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

6. Рада приймає дорадчі рішення щодо основних питань розвитку річкових водних шляхів, зокрема:

1) пріоритетних напрямів використання річкового збору;

2) визначення пріоритетних напрямів та способів розвитку річкових водних шляхів;

3) схвалення основних напрямів Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту;

4) схвалення річного Плану робіт на річкових водних шляхах;

5) інші питання віднесенні до компетенції Ради згідно регламенту її роботи.

 

РОЗДІЛ ІІІ

ІНФРАСТРУКТРА ВНУТРІШНЬОГО ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

 

Стаття 7.  Утримання річкових водних шляхів та стратегічних об’єктів інфраструктури

1. Утримання річкових водних шляхів здійснюється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України за рахунок Державного бюджету України, річкового збору та інших не заборонених законодавством джерел.

2. Фінансування модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, річкового збору, інших незаборонених законодавством джерел.

Стаття 8.  Судноплавні гідротехнічні споруди

1. Правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд та Порядок проходження суднами шлюзів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. Плата з суден за проходження шлюзів не стягується.

3. Утримання, ремонт та реконструкція судноплавних гідротехнічних споруд та водних підходів до них покладається на адміністрацію внутрішніх водних шляхів України за рахунок власника (власників) гідроелектростанцій Дніпровського каскаду.

Порядок розрахунку, сплати та використання коштів на утримання, ремонт та реконструкцію судноплавних гідротехнічних споруд та водних підходів до них встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Будівництво нових судноплавних гідротехнічних споруд річкових водних шляхів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 9.  Адміністрація внутрішніх водних шляхів України

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України створюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту з метою утримання в належному та безпечному стані річкових водних шляхів.

2. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України здійснює:

1) утримання річкових водних шляхів;

2) утримання та ефективне використання стратегічних об’єктів внутрішнього водного транспорту;

3)організація та забезпечення охорони та безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури державної власності, в тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки судноплавства;

4) справляння та цільове використання річкового збору;

5) навігаційно-гідрографічне забезпечення на річкових водних шляхах;

6) забезпечення функціонування річкової інформаційної служби;

7) інші функції, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до мети її створення.

3. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України у порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, та на договірних умовах виконує роботи та надає платні послуги, пов’язані з проведенням днопоглиблювальних і аварійно-рятувальних робіт, операцій із запобігання забрудненню та ліквідації наслідків забруднення водних об’єктів та прибережної смуги, утриманням та використанням причалів та інші незаборонені законодавством роботи та послуги.

Адміністрація внутрішніх водних шляхів України не надає платні послуги з обслуговування і перевезення пасажирів та суден, а також навантаження та розвантаження суден.

4. Фінансування діяльності адміністрації внутрішніх водних шляхів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, річкового збору та інших джерел, не заборонених законодавством.

5. При адміністрації внутрішніх водних шляхів України утворюється дорадчий орган – Рада з питань функціонування внутрішнього водного транспорту. Головою Ради є керівник адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

6. Склад Ради формується її центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту щорічно до 25 лютого.

До складу Ради входять:

1) представники п’яти річкових портів (терміналів), які за результатами попереднього року мають найбільші показники перевалки вантажів;

2) представники п’яти судновласників, з суден яких за результатами попереднього року здійснено найбільші платежі річкового збору (у першій рік – судновласників, судна яких перевезли найбільшу кількість вантажів та (або) пасажирів);

3) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту;

4) представник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті;

5) представники інших суб’єктів господарювання, які здійснюють або планують будівництво річкових портів (терміналів).

Обов’язки секретаря Ради виконує працівник адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

7. Регламент роботи Ради розробляється адміністрацією внутрішніх водних шляхів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

8. Рада приймає дорадчі рішення щодо основних питань розвитку річкових водних шляхів, зокрема:

1) пріоритетних напрямів використання річкового збору;

2) визначення пріоритетних напрямів та способів розвитку річкових водних шляхів;

3) схвалення основних напрямів Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту;

4) схвалення річного Плану робіт на річкових водних шляхах;

5) інші питання віднесенні до компетенції Ради згідно регламенту її роботи.

Стаття 10.  Аварійний фонд

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України створює аварійний фонд річкових водних шляхів в межах коштів, отриманих нею відповідно до законодавства. До аварійного фонду відраховується до 10% коштів річкового збору, зібраних за відповідний рік.

2. Розмір, порядок створення та використання коштів Аварійного фонду встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Кошти аварійного фонду використовуються виключно для компенсації витрат на ліквідацію наслідків аварій або загрози аварії.

Стаття 11.  Підтримання параметрів суднового ходу (фарватеру)

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України відповідно до Плану робіт на річкових водних шляхах здійснює роботи з підтримання оголошених інших параметрів суднового ходу на річкових водних шляхах за рахунок коштів Державного бюджету України, річкового збору та інших джерел, не заборонених законодавством. На замовлення суб’єктів господарювання такі роботи можуть здійснюватися зі їх рахунок.

2. Днопоглиблювальні та інші роботи з підтримання гарантованих параметрів суднового ходу, які здійснюються адміністрацією внутрішніх водних шляхів України на річкових водних шляхах, не належать до спеціального водокористування і не потребують одержання дозволів на спеціальне водокористування та дозволів на проведення робіт на землях водного фонду.

3. Природні ресурси, одержані в результаті днопоглиблювальних робіт, використовуються виключно у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Продаж природних ресурсів, одержаних в результаті днопоглиблювальних робіт, здійснюється на конкурсних засадах із наступною передачею отриманих коштів до Державного бюджету України або місцевого бюджету у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту

1. Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту – електронна база даних, метою якої є забезпечення даними, необхідними для виконання завдань в сфері безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, здійснення державного нагляду, а також інформування заінтересованих суб’єктів.

Ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту здійснюється адміністрацією внутрішніх водних шляхів в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. До Реєстру інфраструктури внутрішнього водного транспорту вносяться відомості щодо:

1) річкових портів (терміналів);

2) основних технічних характеристик порту (термінала), у тому числі навігаційних і щодо перевантаження вантажів, обслуговування суден та пасажирів;

3) причалів (пристаней);

4) операційних акваторій причалів;

5) обладнаних місць стоянки (відстою) суден;

6) переліку послуг, що надаються в портах (терміналах) та на річкових водних шляхах, та суб’єктів їх надання;

7) безпечних маршрутів плавання, параметрів суднового ходу;

8) місць та порядку проведення бункерування суден;

9) районів обов’язкового лоцманського проведення;

10) перерв у навігації;

11) судноплавних гідротехнічних споруд;

12) інші відомості, визначені в порядку ведення Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

3. Кожний порт (термінал) надає адміністрації внутрішніх водних шляхів України уніфіковану інформацію про особливості заходу, виходу, плавання в операційній акваторії, маневрування та швартування, а також інші дані про організацію навантажувально-розвантажувальних робіт, особливості забезпечення безпеки. Інші суб’єкти господарювання зобов’язані надавати уніфіковану інформацію про належні їм об’єкти інфраструктури. Типову форму уніфікованої інформації розробляє адміністрація внутрішніх водних шляхів України.

Стаття 13. Річковий порт (термінал)

1. Об’єкти інфраструктури (за виключенням стратегічних об’єктів інфраструктури), призначені для здійснення портом (терміналом) транспортної діяльності, можуть перебувати у будь-якій форми власності.

2. У річковому порту (терміналу) встановлюється режим перебування та охорони, який забезпечує безпеку здійснення портом (терміналом) транспортної діяльності, відповідно до законодавства та міжнародних договорів України. Всі суб’єкти господарювання в межах річкового порту (терміналу) та на підходах до нього зобов’язанні дотримуватись встановленого режиму. Забезпечення додержання режиму перебування покладається порт (термінал).

3. Кожний порт (термінал) розробляє і, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, видає Керівництво із заходу в річковий порт (термінал). Інформація стосовно заходу, виходу, плавання в операційній акваторії, маневрування та швартування, що міститься у Керівництві, повинна відповідати даним, включеним до Реєстру інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

4. Річковий порт (термінал) забезпечує:

- охорону належних йому об’єктів інфраструктури з метою недопущення вчинення актів незаконного втручання;

- охорону життя та здоров’я людей.

Стаття 14. Послуги, що надаються річковим портом (терміналом)

1. Річковими портами (терміналами) надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, незаборонені законодавством та відповідно до затверджених власником (оператором) річкового порту (терміналу) технологічних схем.

2. Тарифи на послуги, що надаються річковими портами (терміналами), є вільними та визначаються договором між суб’єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником. суб’єктом надання таких послуг.

Стаття 15. Причал (пристань)

1. Причал (пристань) будується на землях внутрішнього водного транспорту. Проект будівництва причалу (пристані) погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. Річковий порт (термінал) визнається експлуатуючою організацією причалу (пристані) і відповідно до законодавства зобов’язаний забезпечити паспортизацію причалу (пристані) і підтримання його в належному технічному стані.

3. Технічний нагляд за причалами (пристанями) здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, уповноваженими ним організаціями.

4. Причали (пристані) державної форми власності можуть бути об’єктами оренди строком до 49 років або об’єктами приватизації відповідно до законодавства.

Причали, призначені, у тому числі, для стоянки пасажирських суден, не підлягають приватизації. Оренда таких причалів допускається лише за умовою збереження їх призначення для стоянки пасажирських суден.

Стаття 16. Операційна акваторія причалу (причалів)

1. Операційна акваторія створюється (будується) суб’єктом господарювання, який має право володіння або користування причалом. Проект створення (побудови) операційної акваторії погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту і з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

2. Річковий порт (термінал) є експлуатуючою організацією операційної акваторії причалу (причалів) і відповідно до законодавства зобов’язаний забезпечити паспортизацію та підтримання гарантованих габаритів операційної акваторії шляхом проведення відповідних робіт, у тому числі, з днопоглиблення.

3. Технічний нагляд за операційними акваторіями причалів здійснюється в порядку, установленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, уповноваженими ним організаціями

Стаття 17. Плавуча споруда (стоянкове судно)

Плавучі споруди (стоянкові судна) розміщуються на річкових водних шляхах поза межами суднового ходу у місцях, погоджених адміністрацією внутрішніх водних шляхів.

Стаття 18. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства

1. Навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах включає комплекс шляхових робіт (проміри, днопоглиблення, тралення, встановлення засобів навігаційного обладнання), забезпечення безпечного лоцманського проведення, функціонування і утримання річкової інформаційної служби, забезпечення зв'язку, надання гідрологічної та навігаційно-гідрографічної інформації, забезпечення пропуску через судноплавні гідротехнічні споруди та під підйомними фермами мостів, утримання гідротехнічних споруд, своєчасне реагування на зміни навігаційної обстановки та інші пов’язані з цим види діяльності.

2. Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства на річкових водних шляхах розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Встановлення на береговій смузі річкових водних шляхів будь-яких постійних вогнів, спрямованих у бік суднового ходу, за винятком навігаційних забороняється. Суб’єкти господарювання за погодженням з адміністрацією внутрішніх водних шляхів України можуть встановлювати тимчасові вогні з боку суднового ходу.

4. Суб’єкти господарювання зобов’язані відшкодовувати власнику завдані з їх вини збитки, пов’язані з пошкодженням в результаті судноплавства засобів навігаційного обладнання, гідротехнічних споруд та інших об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

5. Суб’єкти господарювання зобов’язані відшкодовувати адміністрації внутрішніх водних шляхів України завдані з їх вини збитки, пов’язані із зниженням гарантованих параметрів суднового ходу.

Стаття 19. Регулювання рівня води на внутрішніх водних шляхах

1. Регулювання режиму скидання води на спорудах, що регулюють рівень води на річкових водних шляхах здійснюється з урахуванням підтримання рівня води, необхідного для судноплавства за умови попереднього інформування адміністрації внутрішніх водних шляхів України. Скидання води не повинно порушувати гарантовані параметри суднового ходу.

2. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України забезпечує своєчасне інформування судноводіїв про рівні води через річкову інформаційну службу. Порядок інформування затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 20. Бункерування суден

Поповнення судна запасами палива і мастильних матеріалів наливом (бункерування) на річкових водних шляхах здійснюється у річкових портах (терміналах) та в місцях, визначених адміністрацією внутрішніх водних шляхів України.

Стаття 21.  Мости

1. Власники мостів забезпечують наявність та роботу засобів навігаційного освітлення відповідно до чинного законодавства.

2. Порядок та умови розведення мостів на річкових водних шляхах встановлюється їх власниками відповідно до графіків, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

3. Плата з суден за проходження згідно з графіком ферм мостів, що розводяться, не стягується. Проходження ферм мостів, що розводяться, поза графіком здійснюється за плату, розмір якої встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.

Стаття 22.  Інвестування

1. Інвестування у стратегічні об’єкти інфраструктури здійснюється з метою будівництва, реконструкції, модернізації або ремонту таких об’єктів.

2. Приватне інвестування та компенсація інвестицій, внесених суб’єктами господарювання у стратегічні об’єкти інфраструктури, здійснюється на підставі договорів участі, інших видів інвестиційних договорів, що укладаються з адміністрацією внутрішніх водних шляхів України. Такі договори можуть передбачати компенсацію вже понесених витрат.

3. Джерелами компенсації інвестицій у стратегічні об’єкти інфраструктури річкових водних шляхів може бути річковий збір та інші джерела, не заборонені законодавством.

РОЗДІЛ IV

СУДНО

 

Стаття 23.  Допуск судна на річкові водні шляхи

1. Судно допускається до плавання на річкових водних шляхах за умови його відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовленості членів екіпажу, створення безпечних умов для життя та здоров’я пасажирів і членів екіпажу та за наявності необхідних суднових документів.

2. Річковими водними шляхами мають право рухатись судна, склади (зчалення) суден та плавучих споруд (на штовханні та (або) буксирі), довжина, ширина, надводний габарит, осадка та маневрові характеристики яких повинні відповідати фактичним габаритам суднового ходу та судноплавних гідротехнічних споруд. Фактична осадка визначається капітаном судна з урахуванням забезпечення безпеки судна, пасажирів та вантажу.

3. Судновласник несе майнову відповідальність за збитки, спричинені невідповідністю характеристик судна характеристикам річкових водних шляхів.

4. Судна на річкових водних шляхах зобов’язанні використовувати обов’язкове суднове навігаційне обладнання, відповідно до переліку затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

5. Порушення порядку використання суднового навігаційного обладнання передбачає накладення адміністративного стягнення, у порядку передбаченому законодавством.

Стаття 24. Суднові документи

На українському річковому судні, що прямує річковими водними шляхами, мають бути чинні реєстраційні та класифікаційні документи, зокрема:

1) свідоцтво про право власності, або його нотаріально засвідчена копія з аутентичним переводом на українську мову;

2) свідоцтво про право плавання під Державним прапором України;

3) видані класифікаційним товариством документи, що підтверджують належний технічний стан судна;

4) список осіб суднового екіпажу (суднова роль);

5) свідоцтво про мінімальний склад екіпажу;

6) список пасажирів, які перебувають на судні (для пасажирських суден);

7) судновий журнал (вахтовий журнал, єдиний вахтовий журнал);

8) машинний журнал (для самохідних суден);

9) санітарний журнал (або санітарне свідоцтво);

10) пасажирське свідоцтво (для пасажирських суден);

11) обмірне свідоцтво (для суден відповідного типу);

12) свідоцтво про вантажну марку (для суден відповідного типу);

13) журнал нафтових операцій (або підтверджуючі документи про проведення таких операцій);

14) журнал реєстрації операцій із сміттям (або підтверджуючі документи про проведення таких операцій).

2. На іноземному судні, що прямує річковими водними шляхами, повинні бути документи відповідно до міжнародних договорів України в галузі судноплавства.

Захід на річкові водні шляхи суден під прапорами держав, з якими не укладено міжнародних договорів в галузі судноплавства, здійснюється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, та за умови перекладу українською або англійською мовою суднових документів.

Стаття 25.  Реєстрація суден

1. Реєстрація суден під Державним прапором України у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті у порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту з урахуванням виконання положень міжнародних договорів України.

Не підлягають державній реєстрації судна, довжина яких не перевищує 5 м, та спортивні судна за умови використання їх виключно за призначенням.

2. Судно, зафрахтоване за договором бербоут-чартеру, за заявою фрахтувальника може бути тимчасово, але не більш як на строк дії договору, внесено до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, якщо на момент фрахтування воно не було внесено в судновий реєстр іншої держави та якщо таке судно внесено в судновий реєстр іншої держави, але запис, зроблений в судновому реєстрі цієї держави, зупинено, про що судновласник повинен подати відповідні підтверджуючі документи.

3. Судно підлягає виключенню з Державного суднового реєстру України або із Суднової книги України у разі настання документально підтвердженого одного з юридичних фактів:

1) визнання його непридатним для подальшої експлуатації і ремонту;

2) втрати судном права на плавання під Державним Прапором України;

3) загибелі судна або зникнення його безвісти;

4) переходу майнових прав на судно згідно із заявою судновласника;

5) подання відповідної заяви судновласника або власника.

4. Про зміну відомостей, що підлягають внесенню у Державний судновий реєстр України або в Суднову книгу України, власник судна або судновласник протягом двох тижнів з дня такої зміни повинен повідомити орган державної реєстрації судна.

Стаття 26. Технічний нагляд за суднами

Технічний нагляд за українськими суднами та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником серед тих, з якими центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, уклав двосторонню угоду.

Стаття 27.   Технічні вимоги

1. Судна, що рухаються внутрішніми водними шляхами зобов’язанні забезпечити виконання заходів з боротьби за живучість, передбачених Інструкцією, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту та мати достатню для забезпечення безпеки екіпажу та пасажирів кількість рятувальних засобів.

2. Фактичний стан судна повинен відповідати даним, наведеним у документах, виданих класифікаційним товариством.

Стаття 28.  Страхування відповідальності перевізника

Перевізник зобов'язаний укласти договір добровільного страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю пасажирів та третіх осіб.

При наданні послуг з перевезення пасажирів у перевізника протягом всього строку перевезень повинен бути діючий договір добровільного страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю пасажирів та третіх осіб.

Контроль за укладенням договорів добровільного страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю пасажирів та третіх осіб здійснюється відповідними територіальними підрозділами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

РОЗДІЛ V

МАЛІ ТА СПОРТИВНІ СУДНА

 

Стаття 29.  Малі судна

1. Малі судна допускаються до плавання на річкових водних шляхах за умови їх відповідності вимогам безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, належного рівня підготовки судноводіїв, створення безпечних умов для життя та здоров’я пасажирів та за наявності необхідних суднових документів.

2. Малі судна довжиною більше 5 м підлягають державній реєстрації шляхом внесення відомостей про них до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

Стаття 30.  Суднові документи

Кожне мале судно довжиною 5 м і більше повинно мати:

1) видані класифікаційним товариством документи, що підтверджують належний технічний стан судна;

2) свідоцтво про право власності на судно;

3) свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент).

Стаття 31.  Судноводій

1. Судноводій малого судна, що користується річковими водними шляхами України, повинен виявляти пильність при керуванні судном, не повинен створювати небезпеки для людського життя, перешкод для руху іншого флоту, дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища, не допускати пошкодження інфраструктури внутрішнього водного транспорту.

2. Судноводієві малого судна забороняється:

1) керувати судном без номерних знаків незареєстрованим у встановленому порядку, або такими, що не пройшло технічного огляду;

2) керувати судном без документів про право управління судном відповідного типу;

3) брати на борт судна кількість пасажирів, яка перевищує норми, визначенні класифікаційним товариством;

4) порушувати обмеження району плавання;

5) порушувати Правила плавання на річкових водних шляхах та Правила користування водними об’єктами для плавання на малих суднах;

6) керувати судном у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції;

7) керувати судном при обмеженій видимості без встановлення відповідного навігаційного обладнання;

8) скидати з судна в воду сміття, забруднюючі речовини та предмети.

Стаття 32.  База для стоянки малих суден

1. Рішення про відкриття бази для стоянки малих суден встановлюються органами місцевого самоврядування.

2. Правила безпечної експлуатації баз для стоянки малого флоту, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 33.  Спортивні та спортивно-вітрильні судна

Спортивні не підлягають державній реєстрації, за умови використання їх виключно за призначенням.

Стаття 34.  Вихід малих суден

Вихід суден малого флоту у плавання річковими водним шляхами здійснюється відповідно до Правил користування водними об’єктами для плавання на малих суднах.

Стаття 35.  Організація розваг на воді

1. Проведення розваг на воді з використанням засобів розваг на воді забороняється на усіх річкових водних шляхах, крім спеціально відведених для цього місць.

2. Місця організації розваг на воді та прокату засобів для розваг на воді відводяться за межами суднового ходу. Рішення про відведення та розташування таких місць приймають місцеві органи влади за погодженням з територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

 

РОЗДІЛ VI

СУДНОПЛАВСТВА

 

Стаття 36.  Організація судноплавства

1. Внутрішні водні шляхи є вільними для заходу невійськових суден.

2. Правила плавання на річкових водних шляхах, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

 

Стаття 37. Ідентифікація суден

1. Ідентифікація судна здійснюється за його назвою або номером, яке наноситься на борт судна у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. Судну (крім малих), обладнаному засобами зв’язку, присвоюється позивний сигнал, а також залежно від його технічного оснащення – ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку та номер вибіркового виклику суднової радіостанції.

3. Порядок присвоєння судну позивного сигналу, ідентифікаційного номеру та номеру вибіркового виклику встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері зв’язку.

Стаття 38.  Річковий збір

1. Використання річкових водних шляхів відповідно до цього закону є платним. Плата встановлюється у вигляді річкового збору.

2. Ставки річкового збору встановлюються в єдиній європейській валюті національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту. Для українських суден, що не здійснюють міжнародних рейсів, ставки встановлюються в національній валюті України.

3. Порядок стягнення і використання річкового збору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

4. Річковий збір справляється адміністрацією внутрішніх водних шляхів. Нецільове використання річкового збору забороняється.

5. Розрахунок річкового збору здійснюється в залежності від:

- протяжності запланованого маршруту судна (зчаленої групи суден);

- кількості фактично перевезеного вантажу, або;

- кількості перевезених контейнерів, або;

- кількості перевезених пасажирів.

6. Сплата річкового збору здійснюється до початку запланованого рейсу.

Сплата збору з суден, що постійно здійснюють перевезення пасажирів і вантажів на лініях виключно в межах річкових водних шляхів, здійснюється щомісячно, до 1 числа місяця, у якому заплановані перевезення.

Сплата збору з плавучих споруд (стоянкових суден), а також плавучих станцій для бункерування, здійснюється двічі на рік, до 1 січня та до 1 липня.

З малих та спортивних суден річковий збір не стягується

7. Контроль за сплатою річкового збору здійснюють посадови особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

8. Контроль за цільовим використанням коштів річкового збору здійснює національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері транспорту.

Стаття 39. Навігаційний період

1. Навігаційний період на річкових водних шляхах є цілорічним. Перерва у навігації встановлюється адміністрацією внутрішніх водних шляхів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті на період:

1) виникнення несприятливих (зокрема, температура повітря, льодова обстановка) для судноплавства погодних умов;

2) проведення планових та аварійних робіт на судноплавних гідротехнічних спорудах.

2. Судноплавство на окремих ділянках річкових водних шляхів протягом навігаційного періоду може бути тимчасово припиненим за поданням адміністрації внутрішніх водних шляхів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті із зазначенням термінів припинення за умови:

1) проведення планових та аварійних шляхових робіт;

2) наявності небезпеки природного або техногенного характеру, що загрожує безпечному проходу суден;

3) організації та проведення літерного рейсу, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 40.  Особливості судноплавства на річці Дунай

Організація судноплавства на річкових водних шляхах в межах річки Дунай здійснюється з урахуванням міжнародних договорів в галузі судноплавства.

 

РОЗДІЛ VІI

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ ТА ВАНТАЖУ

Стаття 41.  Особливості перевезень та сплати зборів

1. Перевезення внутрішнім водним транспортом можуть здійснюватись українськими та іноземними суднами.

2. Судна, що здійснюють перевезення внутрішнім водним транспортом, звільняються від сплати канальних зборів на морських водних шляхах і від сплати корабельного збору за проходження транзитом акваторій морських портів у разі сплати ними протягом поточного рейсу річкового збору.

Стаття 42. Договір перевезення вантажу

1. Перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами здійснюється відповідно до договору, незалежно від його кваліфікації, відповідно до якого перевізник зобов’язується перевезти вантаж за сплату фрахту.

2. Перевізник зобов’язаний до початку рейсу забезпечити придатність судна і його обладнання до плавання, укомплектування екіпажем та дотримання умов перевезення вантажу відповідно до встановлених правил.

3. Підтвердження договору перевезення, приймання або навантаження вантажу на судно перевізником здійснюється Електронним транспортним документом, примірник якого із печаткою судна має бути на борту судна.

4. Перевізник (капітан судна) має право вносити у Електронний транспортний документ застереження щодо достовірності даних внесених у Інформаційну систему електронного обліку річкових перевезень.

5. Відповідальність у випадку виявлення невідповідності даних Електронного транспортного документа, що знаходиться на борту судна даним внесеним у Інформаційну систему електронного обліку річкових перевезень, кількість вантажу, що перевищує дані, внесені у Інформаційну систему електронного обліку річкових перевезень покладається на судновласника.

Стаття 43. Перевезення і обслуговування пасажирів та їх багажу

1. Перевезення пасажирів та їх багажу здійснюються на підставі договору.

2. При перевезенні пасажирів перевізник зобов’язаний видати індивідуальний або колективний квиток.

3. При перевезенні багажу перевізник зобов’язаний видати пасажиру багажну квитанцію або інший документ, який містить інформацію про кількість та характер його багажу.

4. Правила обслуговування пасажирів в портах (терміналах) розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

 

Стаття 44.             Електронний облік річкових перевезень

1. Адміністрація внутрішніх водних шляхів України впроваджує та забезпечує функціонування Інформаційної системи електронного обліку річкових перевезень. Функціонування системи забезпечується за кошти річкового збору.

2. Перевізник або його представник вносить дані у Інформаційну систему електронного обліку річкових перевезень після реєстрації і несе відповідальність за їх достовірність.

3. Дані у систему вносяться за формою електронного транспортного документу і містять наступну інформацію:

1) про вантажовідправника, вантажоотримувача і перевізника;

3) про судно та умови перевезення;

4) порти навантаження та вивантаження;

5) про вантаж – найменування, тип, розміри та вага вантажу, характер упаковки (за наявністю), позначення характеру небезпеки (при перевезенні небезпечних вантажів), а також ідентифікаційне маркування (за наявності);

6) про умови фрахту;

7) про пасажирів.

4. Електронний транспортний документ має бути заповнений до виходу на річкові водні шляхи і є підставою для сплати річкового збору.

5. Положення про порядок функціонування Інформаційної системи електронного обліку річкових перевезень і доступу до неї, а також форма електронного транспортного документу затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

 

РОЗДІЛ VІІІ

БЕЗПЕКА СУДНОПЛАВСТВА НА ВНУТРІШНОМУ ВОДНОМУ ТРАНСПОРТІ

 

Стаття 45. Забезпечення безпеки судноплавства

1. Забезпечення безпеки плавання суден на річкових водних шляхах покладається на судноводіїв та капітанів суден.

2. Забезпечення безпеки у річковому порту (терміналі) та операційній акваторії причалів покладається на оператора річкового порту (термінала).

3. Забезпечення безпеки в межах баз для стоянки маломірного флоту покладається на адміністрацію бази.

4. Забезпечення безпеки судноплавства на річкових водних шляхах покладається на адміністрацію внутрішніх водних шляхів та інші суб’єкти внутрішнього водного транспорту в межах їх компетенції.

5. Державний нагляд за забезпеченням безпеки судноплавства на річкових водних шляхах здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті, у встановленому порядку.

Стаття 46. Послуги річкової інформаційної служби

Річкова інформаційна служба надає інформаційні послуги зі своєчасного забезпечення необхідною інформацією для прийняття на борту судна рішень, пов'язаних з судноводінням у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 47. Майно, що затонуло на річкових водних шляхах

1. Майном, що затонуло, є судна або інші плавучі об’єкти, які зазнали катастрофи, а також обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, перебувають вони на плаву чи під поверхнею води, опустилися на дно або викинуті на мілководдя чи берег внаслідок затоплення.

2. У разі коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, проведенню гідротехнічних робіт на річкових водних шляхах, його власник зобов’язаний на вимогу адміністрації внутрішніх водних шляхів України підняти, а за потреби віддалити або знищити це майно у встановлений нею строк.

3. Якщо власник майна, що затонуло, не підіймає це майно в установлений строк, адміністрація внутрішніх водних шляхів України протягом одного року після інформування власника має право за рахунок власника такого майна вжити необхідних заходів до його негайного підіймання, а у разі необхідності – його знищення або віддалення іншим способом. Різниця між вартістю таких робіт може бути повернута судновласнику за рішенням суду. При цьому власник такого майна втрачає право на нього, а зазначене майно переходить у власність адміністрації внутрішніх водних шляхів України.

Стаття 48.Оформлення приходу суден у річковий порт та у річковий термінал або відходу

Оформлення приходу і відходу суден до річкових портів (терміналів) здійснюється відповідно до Порядку оформлення приходу або відходу суден до річкових портів (терміналів), що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 49. Контроль річкових суден з метою забезпечення безпеки судноплавства

1. Контроль річкових суден з метою забезпечення безпеки судноплавства здійснюється посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті відповідно до Правил, які затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.

2. Заборона експлуатації річкового судна здійснюється за рішенням  посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті відповідно до Правил контролю річкових суден з метою забезпечення безпеки судноплавства.

Стаття 50.  Нагляд за забезпеченням безпеки об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту

1. Нагляд за забезпеченням безпеки судноплавства на об’єктах інфраструктури покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті.

2. Уповноваженні відповідно до законодавства посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті мають безперешкодний доступ до суден, що знаходяться на річкових водних шляхах, всіх об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту з метою проведення перевірок щодо забезпечення безпеки судноплавства. Результати таких перевірок оформлюються відповідними актами.

Стаття 51.  Розслідування аварій на внутрішньому водному транспорті пов’язаних із судноплавством

Розслідування аварій на внутрішньому водному транспорті пов’язаних із судноплавством покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на внутрішньому водному транспорті і здійснюється у порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.

Стаття 52. Арешт судна

1. Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду відповідної юрисдикції.

2. Якщо судом відповідної юрисдикції прийнято рішення про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно або судно примусово продано під час здійснення виконавчих дій, органом, який проводиться державну реєстрацію суден, до Державного суднового реєстру України вноситься відповідний запис. Судновласник повинен бути поінформований органом, який проводить державну реєстрацію суден, про накладення на судно арешту чи його зняття.

3. Для забезпечення вимог, що виникають з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов’язаних з рятуванням судна, судно може бути арештоване відповідно до законодавства.

4. Арештоване судно може бути звільнене під заставу чи інший вид достатнього забезпечення.

Стаття 53. Митний та прикордонний контроль

1. Митний контроль, митне оформлення суден та товарів прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб та водних транспортних засобів, перевізників і товарів, що переміщуються ними здійснюється належним чином уповноваженими представниками державних органів, відповідно до типових технологічних схем, затверджених Кабінетом Міністрів України.

2. Допускається надання судну вільної практики – заходження судна закордонного плавання в річковий порт та початок вантажних операцій без участі комісії на борту судна за рішенням уповноважених здійснювати відповідний контроль державних органів, що приймається на підставі відомостей, отриманих до прибуття судна.

3. Пункти митного та/або прикордонного контролю можуть створюватись у річкових портах (терміналах) за умови забезпечення належних для їх функціонування умов та на підставі обґрунтування про заплановані обсяги перевезення вантажів.

 

 

РОЗДІЛ ІХ

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у статтях 67 та 70 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3—4, ст. 27) слово “річковий” у всіх відмінках замінити словами “внутрішній водний” у відповідному відмінку;

 

2)  у Водному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 24, ст. 189):

статтю 1 доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

«річкові водні шляхи – частина внутрішніх водних шляхів загального користування (крім внутрішніх морських вод та територіального моря), що віднесена в установленому порядку до категорії судноплавних;»;

статтю 14 доповнити підпунктом  14-2 такого змісту:

«14-2) затверджує Перелік річкових водних шляхів, що належать до категорії судноплавних;»;

3) у Законі України “Про транспорт” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 51, ст. 446; 2007 р., № 33, ст. 440):

статтю 27 викласти в редакції «Стаття 27. Внутрішній водний транспорт і його склад

До складу внутрішнього водного транспорту входять судна, підприємства та організації внутрішнього водного транспорту, що здійснюють та забезпечують перевезення внутрішніми судноплавними річковими шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти та надають інші послуги з використанням суден, а також малі судна та бази для їх стоянки”;

у тексті Закону слова “річковий транспорт” у всіх відмінках замінити словами “внутрішній водний транспорт” у відповідному відмінку;

у тексті Закону слова «маломірне судно», «мале/маломірне судно», «маломірне (мале) судно» у всіх відмінках замінити словами «мале судно» у відповідному відмінку;

4) у Законі України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 17, ст. 122; 2008 р., № 27-28, ст. 253; із змінами, внесеними законами України від 13 січня 2012 року № 4336-VI та від 23 лютого 2012 року № 4442-VI):

доповнити  пункту "г" частини другої статті 5 абзацом такого змісту:

«судноплавні гідротехнічні споруди, інші гідротехнічні споруди (за виключенням причалів, пристаней і операційних акваторій), засоби навігаційного обладнання та гідрографічного забезпечення судноплавства, об’єкти системи управління рухом суден і річкової інформаційної служби внутрішнього водного транспорту;

5) у Кодексі торговельного мореплавства (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., №№ 47-52, ст. 349):

Доповнити статтю 13 абзацом такого змісту:

«До перевезень у змішаному сполученні, що здійснюються за участю внутрішнього водного транспорту, правила цього Кодексу застосовуються з урахуванням Закону про внутрішній водний транспорт»;

6) у Законі «про морські порти» (Відомості Верховної Ради України, 2013, № 7, ст.65):

Доповнити статтю 2 абзацом такого змісту:

«4. До перевезень у змішаному сполученні, що здійснюються за участю внутрішнього водного транспорту, правила цього Закону застосовуються з урахуванням Закону про внутрішній водний транспорт».

 

Голова

Верховної Ради України

 

Пояснювальна записка

Аналіз регуляторного впливу

Повідомлення про оприлюднення





Адреса цієї сторінки: http://mtu.gov.ua/news/315.html
При використанні матеріалів посилання на джерело - обов'язкове