Легалізація ринку таксомоторних перевезень
Лише легальні перевезення забезпечують належну безпеку пасажирів
Станом на сьогодні чисельність осіб, задіяних у таксомоторних перевезеннях в Україні становить біля 200 000. Приблизно таку ж кількість складають транспортні засоби, що використовуються у процесі даного виду перевезень. Грошовий обіг зазначеного ринку надання послуг у масштабах країни складає понад 20 млрд. грн. на рік.
Разом з тим, слід зазначити, що близько 85% учасників ринку перевезень на таксі в Україні здійснюють свою діяльність поза межами правового поля.
Крім того, з числа інформаційно-диспетчерських служб, діяльність яких в переважній більшості випадків, нерозривно пов’язана із послугами таксі, лише 10% зареєстровані у встановленому законодавством порядку як суб’єкти господарювання, що надають відповідні послуги.
У результаті ситуації, що склалася, бюджети різних рівнів недоотримують (чи взагалі не отримують) належних податкових платежів, значна кількість працівників офіційно непрацевлаштовані, порушуються вимоги безпеки перевезень, споживач не отримує послуг належної якості та інше.
Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб» (далі – проект Закону) розроблено з метою упорядкування господарської діяльності у сфері перевезень на таксі, легковими автомобілями на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб, запровадження державного регулювання, яке дозволить створити у цій сфері прозоре конкурентне середовище та забезпечення дотримання всіма учасниками даного сектору економіки вимог законодавства.
З метою досягнення поставленої мети проектом Закону пропонується:
- доповнити законодавство новими поняттями, а саме, «організатор перевезень на таксі», «інформаційно-диспетчерська служба» та «перевезення на таксі», удосконалити існуючі визначення «стоянка таксі» та «таксі»;
- покласти організацію перевезень на таксі на органи місцевого самоврядування відповідних населених пунктів, а в аеропортах, що мають статус міжнародних та знаходяться поза межами населених пунктів – на органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (відповідні обласні ради);
- надати можливість організаторам на основі вимог, встановлених Законом встановлювати додаткові вимоги до автомобільних перевізників, автомобільних самозайнятих перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на таксі, їх водіїв, інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі, таксі, в тому числі, щодо їх візуальних ознак, технічних вимог до обладнання; визначати порядок регулювання діяльності таксі; визначати порядок регулювання діяльності інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі;
- визначити основні засади діяльності інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі;
- доповнити перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, договором про інформаційно-диспетчерське обслуговування (у окремих випадках) та документами, що підтверджують страхування пасажира і цивільно-правової відповідальності;
- доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про автомобільний транспорт» нормами щодо відповідальності суб’єктів господарювання за порушення порядку перевезення пасажирів;
- збільшити розмір штрафних санкцій за порушення законодавства про перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення.
Необхідно також відмітити, що з метою упорядкування ринку перевезень на таксі, зокрема, ведення чіткого переліку суб’єктів господарювання, що надають дані послуги, унеможливлення здійснення перевезень без дотримання відповідних норм законодавства та інше, проектом закону передбачається видача ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів на таксі виконавчими комітетами відповідних органів місцевого самоврядування.
Порядок взаємодії центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті та його територіальних органів з виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування визначатиметься окремим підзаконним нормативно-правовим актом.