Джерело: https://www.eureporter.co/politics/2017/02/02/reforms-in-ukraine-the-beginning-or-the-end-of-the-story/

Важливі події відбуваються у внутрішньополітичному житті України. Публічний конфлікт між прем'єр-міністром Гройсманом та керівником Міністерства інфраструктури Володимиром Омеляном триває вже протягом декількох тижнів. Офіційною причиною конфлікту є нещодавнє рішення українського уряду передати контроль над Укрзалізницею від Міністерства інфраструктури до Кабінету Міністрів і Міністерства економічного розвитку.

ПАТ «Укрзалізниця» об'єднує шість регіональних залізниць і біля 140 підприємств. Компанія експлуатує 21600 км залізниці, близько 4000 локомотивів і 123000 вагонів. Навесні 2016 року Кабінет Міністрів призначив колишнього главу польської залізничної корпорації "PKP Cargo" Войцеха Балчуна керівником Укрзалізниці.

Прем'єр-міністр України Гройсман обгрунтував рішення про передачу контролю над держкомпанією наявністю особистих напружених відносин між керівництвом Укрзалізниці та міністром інфраструктури, що створює дисонанс в роботі однієї з найбільших галузей промисловості. Нинішній глава державної монополії В.Балчун заявив, що він вітає будь-які кроки, які можуть збільшити ефективність роботи компанії. Міністр інфраструктури В. Омелян пояснив своє негативне ставлення до такого рішення нездатністю нинішнього глави залізниці боротися з корупцією та проводити реформи. Міністр виступив із заявою та предав відповідні матеріали прем'єр-міністру під час засідання уряду. Проте, Гройсман публічно відчитав Омеляна і підтримав Балчуна.

На думку українських експертів і представників бізнесу, претензії міністра щодо стану Укрзалізниці цілком зрозумілі. Позитивну статистику по 2016 року, яку декларує керівництво держкомпанії, було досягнуто за рахунок підвищення тарифів. Підприємство зберегло старі корупційні схеми та непрозорі правила гри. Реформа сектора та прихід великих іноземних інвесторів штучно відтерміновані тіньовими лобістами, яких цілком влаштовує статус-кво. З іншого боку, ми повинні погодитися з тим, що в сфері повітряного транспорту, управління морських портів і розвитку дорожньої інфраструктури, які в теперішній час знаходяться під контролем Міністерства інфраструктури, ситуація з реформами і результатами господарської діяльності набагато краще, ніж в Укрзалізниці. Наприклад, вказується, що після багатьох років збиткової діяльності, аеропорту Бориспіль, нарешті, вдалося заробити близько 1,5 млрд грн в 2016 році. Це не єдиний приклад.

Швидше за все, нинішній конфлікт навколо української залізниці не є чисто суб'єктивним, він відображає глибокі внутрішні процеси. Дехто розцінює це як спробу одиноких реформаторів кинути виклик старій системі управління державними активами. Інші зазначають, що опір з боку місцевої олігархії викликаний приходом великих міжнародних гравців в Україну. Треті стежать за цим, як за появою нової технократичної еліти, покликаної замінити недостатньо компетентну і пошкоджену пострадянську бюрократію. Кожен правий по-своєму.

До речі, після скандального засідання Кабінету Міністрів України риторика прем'єр-міністра Володимира Гройсмана певним чином змінилася. Український уряд має намір провести ревізію діяльності Балчуна. Відповідні кадрові рішення будуть прийматися на основі результатів цього аудиту. Ми можемо тільки сподіватися на швидкий аудит і що курс українського уряду буде стійким.