Дана реформа дозволить:
– зберегти та повернути аеродромні комплекси в державну власність;
– створити єдину структур з управління аеродромними комплексами та залучення фінансування в аеропортову інфраструктуру;
– впровадити прозорі форми співпраці держави та приватних інвесторів через механізми оренди, концесії, спільної діяльності, інвестиційні договори та інше;
– реалізувати заходи з лібералізації ринку авіаперевізників;
– розробити та затвердити комплексну Державну цільову программу розвитку аеропортів на період до 2023 року.
Кінцева мета полягає в тому, щоб визначити або створити державне підприємство в сфері управління Міністерства інфраструктури, як балансоутримувача цивільних аеродромних комплексів з метою досягнення наступних стратегічних цілей:
– управління майном аеродромних комплексів для забезпечення конкурентоспроможності ринку аеропортових послуг;
– забезпечення стабільного прибутку від передачі в оренду (концесію, управління, спільну діяльність) державного майна;
– забезпечення раціональної експлуатації об’єктів аеродромної інфраструктури через механізм контролю виконання орендарями зобов’язань по утриманню об’єктів аеродромної інфраструктури в належному експлуатаційному стані;
– формування ефетивної системи управління проектами, спрямованої на дотримання строків будівництва , зниження вартості проектування та будівництва, в тому числі і за рахунов впровадження інновацій;
– розподіл аеропортових зборів за зліт та посадку;
– залучення інвестицій;
– будівництво та реконструкція об’єктів аеродромної інфраструктури;
– організація роботи з оформлення земельно-правових відносин, інвентаризації.
Реформа забезпечить рівні конкурентні умови завдяки однаковому застосуванню спільних правил допуску до діяльності та її ведення операторами вантажних та/або пасажирських автомобільних перевезень в країнах ЄС та України.
Реформа буде реалізована шляхом ухвалення необхідних змін до автотранспортного законодавства. У зв’язку з цим розроблено відповідний проект Закону, яким імплементуються 9 актів права ЄС (та 5 актів ЄС, системно пов’язаних) в частині:
– запровадження правил допуску до діяльності оператора вантажних та/або оператора пасажирських автомобільних перевезень;
– використання реєструвального обладнання (тахографів) на автотранспорті;
– встановлення мінімальних вимог щодо організації робочого часу, які здійснюють автотранспортну діяльність;
– створення системи періодичної підготовки водіїв автотранспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів;
– обладнання обмежувачами швидкості автомобільних транспортних засобів категорій M2, M3, N2, N3 (автобуси та вантажні автомобілі);
– встановлення мінімальних вимог до системи періодичної технічної перевірки придатності до експлуатації зареєстрованих автотранспортних засобів та створення умов взаємного визнання результатів перевірок придатності до експлуатації транспортних засобів між державами-членами ЄС і Україною.
Реформа дозволить ліберелізувати та дерегулювати ринок пасажирських автомобільних перевезень, а також ринок автостанційних послуг; розмежувати поноваження органів контролю та регулювання діяльності на автомобільному транспорті
Кінцева мета полягає в тому щоб забезпечити вільні ринкові умови для автомобільних перевізників, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, детінізувати ринок нелегальних перевезень шляхом забезпечення здійснення прозорого контролю за дотриманням вимог якості, комфорту і безпеки таких перевезень, запровадити ринкові умови впровадження господарської діяльності з надання автостанційних послуг.
Реформа дозволить подолати бюрократизм та запобігти корупції в сфері видачі дозволів на міжнародні автомобільні перевезення
Реформа передбачає змінення порядку видачі дозволів на міжнародні автомобільні перевезення.
На першому етапі вона здійснюється шляхом вдосконалення законодаства. А саме, наказу Міністерства транспорту України від 20.08.2004 №757 “Про впорядкування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом”.
На другому етапі за сприяння міжнародних грантодавців, які допомогали реалізувати такі системи в інших країнах, планується реалізувати електронну систему автоматичного розподілу ЄКМТ дозволів.
Усі процеси повинні стати максимально відкриті, рішення комісії з приймання документів та комісії з розподілу дозволів ЄКМТ повинні публікуватись на офіційному сайті Міністерства. Для перевізників зменшаться фінансові ризики та тиск з боку органів влади, що дозволить досягти максимальної легалізації роботи та підвищення рівня конкуренції між учасниками ринку.
З метою неупередженого розподілу дозволів серед автомобільних перевізників Міністерство інфраструктури більше не буде зберігати за собою право так званого «резерву» дозволів, який наразі складає 2% від загальної кількості.
В новому Порядку повністю скасовується поняття «квоти перевізника». Разові дозвільні документи видаватимуться по факту прибуття автомобіля в пункт їх видачі незалежно від того, скільки перевізник використав їх до цього. Інформація ж про залишки таких дозволів буде доступна в онлайн-режимі на постійній основі.
Нововведення передбачають також запровадження більш ліберального підходу до подання документів на отримання дозволів ЄКМТ на міжнародні автомобільні перевезення. Перевізники, які допустили помилку в даних або подали не всі необхідні документи, матимуть змогу виправитися без виключення з конкурсу.
Реофрма дасть можливість кожному з учасників процесу перевезення “перевізник – пільговик” забезпечити виконання Конституційних прав, а саме – перевізнику – отримати належні кошти за перевезення, пільговику скористатись правом пільгового проїзду
Реформа передбачає собою процес переходу від виділення необхідних коштів для компенсації витрат перевізникам за пільгові перевезення до адресного їх перерахування кожній людині, яка має законні права на пільги
Станом на сьогодні чисельність осіб, задіяних у таксомоторних перевезеннях в Україні становить біля 200 000. Приблизно таку ж кількість складають транспортні засоби, що використовуються у процесі даного виду перевезень. Грошовий обіг зазначеного ринку надання послуг у масштабах країни складає понад 20 млрд. грн. на рік.
Разом з тим, слід зазначити, що близько 85% учасників ринку перевезень на таксі в Україні здійснюють свою діяльність поза межами правового поля.
Крім того, з числа інформаційно-диспетчерських служб, діяльність яких в переважній більшості випадків, нерозривно пов’язана із послугами таксі, лише 10% зареєстровані у встановленому законодавством порядку як суб’єкти господарювання, що надають відповідні послуги.
У результаті ситуації, що склалася, бюджети різних рівнів недоотримують (чи взагалі не отримують) належних податкових платежів, значна кількість працівників офіційно непрацевлаштовані, порушуються вимоги безпеки перевезень, споживач не отримує послуг належної якості та інше.
Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання роботи таксі, легкових автомобілів на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб» (далі – проект Закону) розроблено з метою упорядкування господарської діяльності у сфері перевезень на таксі, легковими автомобілями на замовлення та інформаційно-диспетчерських служб, запровадження державного регулювання, яке дозволить створити у цій сфері прозоре конкурентне середовище та забезпечення дотримання всіма учасниками даного сектору економіки вимог законодавства.
З метою досягнення поставленої мети проектом Закону пропонується:
- доповнити законодавство новими поняттями, а саме, «організатор перевезень на таксі», «інформаційно-диспетчерська служба» та «перевезення на таксі», удосконалити існуючі визначення «стоянка таксі» та «таксі»;
- покласти організацію перевезень на таксі на органи місцевого самоврядування відповідних населених пунктів, а в аеропортах, що мають статус міжнародних та знаходяться поза межами населених пунктів – на органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (відповідні обласні ради);
- надати можливість організаторам на основі вимог, встановлених Законом встановлювати додаткові вимоги до автомобільних перевізників, автомобільних самозайнятих перевізників, що здійснюють перевезення пасажирів на таксі, їх водіїв, інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі, таксі, в тому числі, щодо їх візуальних ознак, технічних вимог до обладнання; визначати порядок регулювання діяльності таксі; визначати порядок регулювання діяльності інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі;
- визначити основні засади діяльності інформаційно-диспетчерських служб виклику таксі;
- доповнити перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, договором про інформаційно-диспетчерське обслуговування (у окремих випадках) та документами, що підтверджують страхування пасажира і цивільно-правової відповідальності;
- доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про автомобільний транспорт» нормами щодо відповідальності суб’єктів господарювання за порушення порядку перевезення пасажирів;
- збільшити розмір штрафних санкцій за порушення законодавства про перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення.
Необхідно також відмітити, що з метою упорядкування ринку перевезень на таксі, зокрема, ведення чіткого переліку суб’єктів господарювання, що надають дані послуги, унеможливлення здійснення перевезень без дотримання відповідних норм законодавства та інше, проектом закону передбачається видача ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів на таксі виконавчими комітетами відповідних органів місцевого самоврядування.
Порядок взаємодії центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті та його територіальних органів з виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування визначатиметься окремим підзаконним нормативно-правовим актом.