ПРОЄКТ

Вноситься
Кабінетом Міністрів України

Денис ШМИГАЛЬ

«    »                              2020 р.

 

 

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо суспільно важливих послуг з перевезення пасажирів автомобільним та міським електричним транспортом
__________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України «Про автомобільний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273; 2014 р., № 8, ст. 88; 2017 р., № 7-8, ст. 51):

1) частину першу статті 1 доповнити з урахуванням алфавітного порядку термінами такого змісту:

«організатор перевезень – орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування, який забезпечує організацію пасажирських перевезень на відповідному автобусному маршруті загального користування;

суспільно важлива послуга - послуга з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що становить соціальний та загальний економічний інтерес, за надання якої передбачається оплата автомобільному перевізнику з боку організатора перевезень та яку, враховуючи власний комерційний інтерес, автомобільний перевізник не надавав би за відсутності оплати від організатора перевезень;»;

2) статтю 11 викласти в такій редакції:

«Стаття 11. Надання суспільно важливих послуг

Забезпечення, організація суспільно важливих послуг, здійснюються організаторами перевезень, визначеними відповідно до статті 7 цього Закону шляхом замовлення (закупівлі) транспортних послуг. Замовлення (закупівля) транспортних послуг здійснюється відповідно до законодавства про публічні закупівлі.

Організатори перевезень визначають автомобільні маршрути загального користування, що становить загальний економічний інтерес, встановлюють тарифи на проїзд автомобільного перевізника під час надання суспільно важливої послуги, а також вживають необхідних заходів для забезпечення надання громадянам суспільно важливих послуг.

Порядок визначення автобусних маршрутів загального користування, що становить загальний економічний інтерес затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідальність за організацію та забезпечення надання суспільно важливих послуг з перевезення пасажирів покладається на організатора перевезень.

Організатор перевезень визначає тариф на проїзд з урахуванням економічно обґрунтованих витрат і обґрунтованої частини прибутку відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Перегляд рівня тарифів повинен здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробничої діяльності та реалізації послуг, що не залежать від господарської діяльності перевізника, в тому числі в разі зміни вартості палива більш ніж на 10%.

Організатор перевезень оприлюднює до 1 травня звіт за попередній рік про використання коштів на організацію суспільно важливих послуг, зобов’язань з організації надання транспортних послуг, а також перевізників, що залучались до надання суспільно важливих послуг, інформацію про укладені договори та розміри наданої перевізникам компенсації.

Організатор перевезень повинен передбачити відповідні видатки на організацію суспільно важливих послуг.

Призначення перевізника може здійснюватися за прямими договорами без проведення конкурсу, якщо перевезення здійснюються власними транспортними засобами транспортних підприємств безпосередньо підпорядкованих відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Суспільно важливі послуги з перевезення пасажирів у приміському та у міжміському внутрішньообласному та міжобласному сполученні надаються автомобільними перевізниками за плату, що стягується з пасажирів з обов’язковою видачею квитків на проїзд.

Органи місцевого самоврядування повинні передбачити відповідні видатки у своєму бюджеті та здійснювати компенсацію особам, що мають відповідні пільги та зареєстровані на відповідній території, по факту здійснення поїздки та пред’явленню проїзного документу.

Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.»;

3) частину другу статті 29 викласти в такій редакції:

«Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів, компенсацію відповідно до закону та здійснити оплату за надані суспільно важливі послуги.»;

4) статтю 31 доповнити новими частинами п’ятою та шостою такого змісту:

«Договори на надання суспільно важливих послуг, крім положень визначених частиною першою та другою цієї статті, містять положення щодо параметрів, на основі яких розраховується сума та порядок оплати надання таких послуг, розподіл витрат та доходу від продажу квитків між організаторам перевезень та автомобільним перевізником.

Типові договори про надання суспільно важливих послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Договір між організатором суспільно важливої послуги та автомобільним перевізником укладається строком до десяти років.»;

5) статтю 35 доповнити частинами вісімнадцятою та дев’ятнадцятою такого змісту:

«На міських автобусних маршрутах загального користування, які обслуговують транспортні підприємства безпосередньо підпорядковані відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, перевезення пасажирів, починаючи з 1 січня 2025 року, здійснюється автобусами класу І згідно з Правилами ЄЕК ООН 107-02(3), у тому числі пристосованими для перевезення пасажирів з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, насамперед тих, які пересуваються в кріслах колісних, а також обладнаними пристроями зовнішнього звукового інформування пасажирів із порушенням зору про номер і кінцеву зупинку маршруту, звуковими та візуальними (текстовими) системами у салоні таких автобусів для інформування пасажирів із порушенням зору та слуху про зупинки, GPS-трекерами. Кількість рейсів, що здійснюються такими автобусами на маршруті до 31 грудня 2024 року, визначається Кабінетом Міністрів України.

Автомобільні перевізники, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення на міжміських і міжнародних автобусних маршрутах загального користування, повинні забезпечувати перевезення пасажирів з інвалідністю та інших маломобільних груп населення без дискримінації.»;

6) частини другу – четверту статті 37 викласти у такій редакції:

«Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених цим законом.

Відмова від пільгового перевезення за наявності відповідного договору з організатором перевезень та оплати таких послуг відповідним організатором перевезень тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням організатора перевезень, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.»;

7) у статті 43:

частину першу викласти у такій редакції:

«Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах, якщо інше не передбачено цим Законом.»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«Визначення автомобільного перевізника на міжнародному автобусному маршруті здійснюється у порядку, відповідно до частини третьої статті 56 цього Закону.».

2. У Законі України «Про міський електричний транспорт» (Відомості Верховної Ради України, 2004, № 51, ст. 548; 2011 р., № 39, ст. 398; 2017 р., № 7-8, ст. 51):

1) статтю 4 доповнити частиною дев’ятою такого змісту:

«9. Транспортні послуги, які надаються міським електричним транспортом є суспільно важливими послугами з перевезення пасажирів, що становлять загальний економічний інтерес, організація яких, з огляду на їх вплив на соціальний, екологічний і регіональний розвиток держави або окремих регіонів, забезпечується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, і які надаються на компенсаційній основі шляхом відшкодування понесених витрат.»;

2) абзац другий частини першої статті 7 викласти в такій редакції:

«доступності та якості надання транспортних послуг для усіх верств населення;»;

3) доповнити частину першу статті 9 новим абзацом такого змісту:

«затвердження положення про атестаційну комісію з визначення кваліфікації водіїв трамвая і тролейбуса.»;

4) у частині другій статті 11:

у абзаці першому після слів «проведення розрахунків,» доповнити словами та знаками «тариф одиниці транспортної роботи, розмір та умови компенсації, розподіл витрат та доходу від продажу квитків між замовником та перевізником,»;

доповнити абзацами третім та четвертим такого змісту:

«Договір про організацію надання транспортних послуг між замовником та перевізником укладається строком від десяти до п’ятнадцяти років.

Замовник визначає базовий тариф одиниці транспортної роботи з урахуванням економічно обґрунтованих витрат і обґрунтованої частини прибутку на підставі методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.»;

5) доповнити частину першу статті 12 після абзацу сьомого новим абзацом такого змісту:

«оприлюднювати щорічний звіт щодо виконання зобов’язань з організації надання транспортних послуг, інформацію про укладені договори та розміри наданої перевізникам компенсації;»;

у зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим;

6) у частині першій статті 13:

у абзаці дев’ятому знак «.» замінити на знак «;»;

доповнити новим абзацом десятим такого змісту:

«щорічно на власному вебсайті оприлюднювати звіт стосовно дотримання якості надання послуг, який, зокрема, включає інформацію про кількість і типи отриманих скарг, заходи, вжиті для покращення ситуації.»;

7) друге речення частини третьої статті 19 виключити.

ІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

 

Голова

Верховної Ради України

 

Пояснювальна записка

Порівняльна таблиця

Аналіз регуляторнгого впливу

Повідомлення про оприлюднення