Для людей
з порушенням зору

    Бізнесу    Інвестору
Версiя для друку


Інвестору

РЕФОРМА УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИМИ ПРОЄКТАМИ

Будівництво, модернізація, оновлення та експлуатація об’єктів інфраструктури, спрямованих на задоволення основних потреб населення, має стратегічний характер, оскільки охоплює транспортний сектор, житлово-комунальне господарство, освіту, охорону здоров’я, тощо.

Вдосконалення управління життєвим циклом інфраструктурного проєкту очікувано дозволить спростити та зробити прозорим планування, підготовку та реалізацію інфраструктурних проєктів у сфері транспорту, а також імплементувати основні європейські норми щодо управління проєктами, скоротити час життєвого циклу проєкту, забезпечити моніторинг своєчасності виконання проєктів в межах заявлених бюджетів.

Стратегія реформування управління життєвим циклом інфраструктурного проєкту в Україні на 2020-2024 роки розроблена з урахуванням положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 р.
№ 1678- VII, що передбачає покращення транспортної мережі та модернізацію інфраструктури (стаття 368); розвиток мультимодальної транспортної мережі, пов’язаної з Транс’європейською транспортною мережею (TEN-T), та удосконалення інфраструктурної політики з метою кращого визначення й оцінки інфраструктурних проєктів щодо різних видів транспорту (стаття 369); приведення системи публічних закупівель у відповідність до стандартів Європейського Союзу (стаття 151); зближення національних технічних регламентів, стандартів та процедур оцінки відповідності з європейськими (стаття 56).

Реформування управління життєвим циклом інфраструктурного проєкту націлене на розв'язання таких проблем:

  • відсутність системного комплексного планування інфраструктурних проєктів на державному та регіональному рівнях;
  • низька спроможність місцевих органів влади щодо підготовки та реалізації інфраструктурних проєктів;
  • відсутність єдиної бази інфраструктурних проєктів;
  • суттєві відмінності національного законодавства у сфері будівництва з європейськими та міжнародними стандартами (EN та ISO), зокрема, невідповідність термінології, етапів життєвого циклу інфраструктурних проєктів, порядку підготовки проєктної документації;
  • техніко-економічне обґрунтування не в повній мірі відповідає дослідженню доцільності інфраструктурного проєкту, передбаченому європейською практикою;
  • відсутність дієвого механізму відбору інфраструктурних проєктів на основі пріоритизації, комплексного економічного аналізу, в тому числі технологічної ефективності, обґрунтування доцільності, можливості забезпечення їх фінансування;
  • відсутність диференційованого підходу до складу та змісту проєктної документації для об’єктів будівництва з урахуванням специфіки відповідної галузі;
  • відсутність механізму управління інфраструктурним проєктом відповідно до міжнародних норм;
  • тендерна документація для публічної закупівлі не передбачає в технічних специфікаціях вимог щодо плану управління інфраструктурним проєктом та його складових;
  • відмінність ресурсно-елементного методу ціноутворення у будівництві України, що базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів, від європейських та міжнародних методів, що передбачають використання укрупнених показників вартості будівельних робіт, розрахованих згідно з ринковими цінами, на всіх етапах життєвого циклу інфраструктурного проєкту;
  • недосконалий механізм реалізації будівельних інфраструктурних проєктів за схемою «проєктування-будівництво» та «проєктування-будівництво-експлуатація»: 
  • норми законодавства в сфері будівництва (крім будівництва автомобільних доріг) не сприяють застосуванню загальних умов міжнародних форм будівельних контрактів, розроблених міжнародними громадськими та (або) професійними організаціями (Міжнародною федерацією інженерів-консультантів (FIDIC), Інститутом цивільних інженерів Великої Британії), для реалізації великомасштабних інфраструктурних, у тому числі міжнародних, проєктів за державні кошти (крім коштів міжнародних фінансових організацій, що надаються за міжнародними договорами);
  • загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві не забезпечують належного та якісного регулювання відносин між учасниками процесу з будівництва великих масштабних довготривалих інфраструктурних проєктів, в тому числі міжнародних інвестиційно-будівельних проєктів; 
  • недосконалість процедур допуску до ринку послуг у сфері архітектурної діяльності в Україні;
  • неефективний механізм публічних закупівель робіт та послуг через електронні аукціони для реалізації інфраструктурних проєктів, що призводить до низької якості проєктних рішень, затримки у виконанні робіт, наданні послуг і неконтрольованому зростанню бюджету;
  • відмінності від положень відповідних директив ЄС в частині оцінки та визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції та відсутність диференційованого підходу до закупівлі робіт та послуг, пов’язаних з будівництвом об’єктів інфраструктури;
  • недостатня практика застосування нецінових критеріїв оцінки тендерних пропозицій при проведенні публічних закупівель;
  • відсутність можливості проведення публічних закупівель з урахуванням вартості життєвого циклу інфраструктурного проєкту;
  • відсутність нормативно-правової основи для впровадження інформаційного моделювання об’єктів будівництва;
  • невідповідність процедур реалізації проєктів будівництва європейській практиці;
  • відсутність системного підходу до впровадження безпеки та взаємопов’язаності інфраструктурних проєктів;
  • недоліки експлуатаційного утримання через низький рівень фінансування, недостатню конкуренцію на ринку послуг, відсутність довгострокового планування утримання об’єктів транспортної інфраструктури;
  • неефективна система моніторингу інфраструктурного проєкту на етапах його життєвого циклу;
  • недосконалість системи оцінювання результатів інфраструктурного проєкту.

Метою Стратегії є вдосконалення управління життєвим циклом інфраструктурного проєкту, усунення перешкод для ефективного планування, підготовки і реалізації інфраструктурних проєктів для підвищення рівня конкурентоспроможності економіки України та поглиблення європейської інтеграції. 

Реформування управління життєвим циклом інфраструктурного проєкту передбачає здійснення комплексу заходів за такими основними напрямами:

  1. Удосконалення цілісної системи державного стратегічного планування та пріоритизації інвестицій в транспортну інфраструктуру;
  2. Створення дієвого інструменту для підготовки, оцінювання, відбору та моніторингу реалізації інвестиційних проєктів у сфері транспорту;
  3. Запровадження міжнародного досвіду, передових практик та стандартів регулювання взаємовідносин між учасниками інвестиційно-будівельного процесу під час реалізації інфраструктурних проєктів;
  4. Удосконалення підходів, правил і процедур публічних закупівель при реалізації інфраструктурних проєктів;
  5. Удосконалення нормативно-правової бази з утримання створених активів транспортної інфраструктури, моніторингу та заходів раннього втручання щодо їх збереження протягом життєвого циклу, реновації або утилізації. 

Очікуваними результатами реалізації Стратегії є:

  1. створення якісної системи планування, відбору та реалізації інфраструктурних проєктів у сфері транспорту;
  2. підвищення безпеки об'єктів транспортної інфраструктури; 
  3. збільшення обсягів інвестицій у будівництво об’єктів транспортної інфраструктури та кількості проєктів, реалізованих за кошти міжнародних фінансових організацій;
  4. зменшення термінів реалізації інфраструктурних проєктів;
  5. зменшення вартості реалізації інфраструктурних проєктів протягом їх життєвого циклу;
  6. сприяння інтеграції України до TEN-T; 
  7. підвищення професійної кваліфікації відповідальних виконавців у будівництві;
  8. підвищення прозорості та прогнозованості реалізації інфраструктурних проєктів.

Стратегія охоплює період до 2024 року та включає організаційні, законодавчі, адміністративні та фінансові заходи, які мають бути реалізовані за короткий (менше року), середній (три роки) терміни та у віддаленій перспективі (більше трьох років).

Реалізація Стратегії здійснюється відповідно до затвердженого плану дій із зазначенням строків їх виконання, відповідальних виконавців, джерел фінансування та індикаторів виконання. 

Реалізація Стратегії передбачає виконання таких заходів:

  • вдосконалення системи координації управління інвестиціями в транспортній галузі;
  • забезпечення розвитку транспортної інфраструктури в межах уніфікованої (єдиної) системи довгострокового та середньострокового планування;
  • удосконалення процесу підготовки, оцінювання та відбору інвестиційних проєктів у сфері транспорту відповідно до міжнародного досвіду;
  • узгоджене визначення термінології, етапів та процедур реалізації інфраструктурних проєктів для усунення технічних бар’єрів і забезпечення ефективного міжнародного співробітництва;
  •  запровадження моделі управління інфраструктурними проєктами на всіх етапах їх життєвого циклу відповідно до ISO 21500:2012 «Керівництво з управління проєктами»;
  • удосконалення системи моніторингу інфраструктурного проєкту протягом його життєвого циклу;
  •  досконалення системи ціноутворення в будівництві через запровадження укрупнених показників вартості будівельних робіт та конструктивних елементів, розрахованих згідно з ринковими цінами, на всіх етапах життєвого циклу інфраструктурного проєкту;
  • запровадження незалежного інженерного нагляду за будівництвом;
  • забезпечення обов'язкового використання міжнародно визнаних форм договорів у сфері будівництва, впровадження типових форм договорів підряду та договорів на надання інжинірингових послуг;
  • забезпечення умов для формування та розвитку ринку інжинірингових послуг, визначення вимог до суб’єктів господарювання, що надають інжинірингові послуги відповідно до європейського досвіду;
  • створення умов для визнання професійних кваліфікацій іноземних фахівців у сфері архітектурної діяльності, розширення можливостей для їх залучення до здійснення архітектурної діяльності в Україні; 
  • удосконалення процедур закупівлі товарів, робіт та послуг, необхідних для реалізації проєктів транспортної інфраструктури відповідно до європейської практики з урахуванням нецінових критеріїв відбору, вартості життєвого циклу, вимог до технічних специфікацій; 
  • створення нормативно-правового підґрунтя для впровадження інформаційного моделювання об’єктів будівництва;
  • впровадження європейського досвіду з управління безпекою дорожньої інфраструктури;
  • впровадження системи управління дорожніми активами, активами залізничного транспорту та морських портів на основі геоінформаційної системи (GIS), розвиток існуючих базових інформаційно-аналітичних комплексів та впровадження міжнародного стандарту щодо системи управління активами;
  • визначення методики вибору моделі застосування за видами визначення вартості, оплати та тривалості реалізації контрактів (фіксована сума, одиночні розцінки, або гібридна);
  • впровадження європейського досвіду з оцінки результатів інфраструктурних проєктів за ключовими показниками ефективності;
  • покращення інвестиційного клімату та вдосконалення механізму реалізації інвестиційних проєктів, що фінансуються за кошти міжнародних фінансових організацій;
  • забезпечення постійного професійного навчання працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємств для управління інвестиціями в сучасних ринкових умовах.

Міністерство інфраструктури є відповідальним органом за моніторинг, підготовку звітів про виконання плану дій та подання пропозицій до Кабінету Міністрів України стосовно внесення змін до Стратегії та плану дій з її реалізації.


{#HTML_FILES#}